БАГАТОФАКТОРНА МОДЕЛЬ ВЗАЄМОДІЇ У ВІРТУАЛЬНИХ ГРУПАХ

Вознесенська Олена Леонідівна

кандидат психологічних наук,
старший науковий співробітник лабораторії
психології масової комунікації та медіаосвіти
Інституту соціальної та політичної психології НАПН України,
президент ВГО «Арт-терапевтична асоціація»

 

Процеси будь-якої взаємодії людей відбуваються в соціальному контексті і знаходять своє вираження в створенні різноманітних груп і об’єднань, які формують спосіб мислення людей, стиль їх спілкування, вибір патернів поведінки. Серед багатьох сфер дослідження соціальної психології феномен приналежності людини певній групі, в якій особистість досягає своєї мети та сприяє досягненню загальної цілі, є найбільш цікавою, поширеною та розробленою сферою соціально-психологічних досліджень. В групі відбуваєтеся формування людини як особистості, індивідуальності, набуття нею досвіду соціальної взаємодії, реалізується її вплив на різні соціальні процеси.

Проблема групи у соціальній психології розроблялася і розробляється багатьма дослідниками (Г. Андреєва, А. Донцов, Б. Паригін, А. Сухов, В. Слободчиков, Є. Ісаєв, Е. Мейо, М. Шериф, К. Левін та ін.). Найчастіше соціальна психологія має справу з реальними групами, учасники яких взаємопов’язані спільними цінностями, діями, взаємозалежні у способі життя, впливають одне на одного для задоволення значущих потреб, цілей та інтересів.

Але, на думку Л. Орбан-Лембрик, впровадження інформаційних технологій, які сприяють інтенсифікації комунікативних процесів у суспільстві, окреслило комплекс проблем, пов’язаних із необхідністю вивчення специфіки спілкування особистості у просторі Інтернету, особливостей активності віртуальних спільнот. Спілкування, опосередковане комп’ютерними мережами, може мати значний соціалізуючий потенціал, змістові та якісні характеристики якого потребують ґрунтовного теоретико-експериментального дослідження [5].

Сьогодні взаємодія в віртуальному просторі займає важливе місто в житті людини, особливо молодої. В інтернет-групах молодь спілкується, обмінюється новинами, ділиться думками, пізнає світ матеріальний та соціальний. Медіа фактично є системою неформальної освіти та просвітництва різних груп населення, вони впливають на засвоєння соціальних норм, формування ціннісних орієнтацій, становлення соціального досвіду та навичок соціокультурної взаємодії. Не можна заперечувати суттєвий вплив медіа-простору на розвиток як окремої людини, так й суспільства взагалі. Отже, дослідження взаємодії у віртуальних спільнотах, особливостей стилів цієї взаємодії та можливостей розробки на основі віртуальних спільнот інноваційних психолого-педагогічних стратегій освіти молоді як конкурентоспроможної альтернативи традиційним формам на-вчання, є доволі актуальним у наш час.

Метою статті є презентація дослідницької багатофакторної моделі взає-модії у віртуальних групах.

Особливості самої мережі інтернет як засобу групової взаємодії вплива-ють на організацію спільнот через свою масову інтерактивність, загальнодоступність змісту комунікації; «слідовість» комунікації, що визначається як можливість зберігати результати комунікації в співтоваристві, в тому числі – проміжні; інтегрованість інтернету; опе-ративність усної комунікації; загальний єдиний простір комунікації; крім того, інтернет є дешевим і ефективним.

Розглянемо віртуальні спільноти або віртуальні групи. Спільнота – це певна кількість людей, що спілкуються між собою. І спільнота – це сукупність зв’язків між людьми, що мають щось спільне (спільні цілі, інтереси, погляди, зайняття, хобі, місце проживання, національність, проблеми, обставини). Завжди основою спільноти є спілкування між людьми. Інтернет надає безмежні можливості для створення спільнот. Інтернет-спільнота – це спільнота реальних людей, що спілкуються між собою за допомогою мережі Інтернет. Мережеві спільноти – це ще й майданчик для обміну досвідом, навчання і підвищення кваліфікації. Інтернет-спільноти або співтовариства поступово починають грати відчутну роль в житті всього суспільства, що ми могли спостерігати під час подій зими 2013-2014 року в Україні: створюється віртуальний простір, де здійснюється діалог, взаємодія людей, відбуваються договори, призначаються зустрічі, наслідком чого стають реальні події, вчасно отримується допомога, відбувається координація діяльності.

До цього додамо, що взаємодія у віртуальній групі може мати певні відмінності від спілкування тих самих людей в реальності. Останні дослідження доводять, що навіть соціально-психологічний статус дитини в реальній і віртуальній групі може відрізнятися: дитина – аутсайдер в класі у віртуальному просторі стає якщо не лідером, то бажаною для спілкування [9].

Мережева спільнота має спільні цілі, способи контролю за поведінкою своїх членів, можливості самопозиціонування. В якості критеріїв інтернет-спільноти можна виділити наступні: наявність користувачів певного інформа-ційного ресурсу; можливість членів групи взаємодіяти між собою і володіти інформацією про загальну історію; сукупність ролей (постачальник контенту, користувач, учасник чату, модератор); «мережевий етикет» або норми, які регулюють поведінку членів ком’юніті (спільноти); можливість членів співтовариства в процесі комунікації реалізовувати свої особисті та загальні цілі [4].

Отже, в нашій роботі ми використовуємо визначення віртуальної спільноти І.М. Розіної: Інтернет-спільнота (Internet–community) – це певна спільнота людей, що самоорганізуються та спілкуються між собою з певної тематики; для спілкування та організації групової взаємодії учасники спільноти використовують як базовий засіб комунікації Інтернет-технології. Для наступного аналізу така риса віртуальних спільнот, як самоорганізація вважається нами дуже важливою [6]. Віртуальна група – це конкретна Інтернет-спільнота, учасники якої постійно спілкуються між собою з певної тематики за допомогою інтернету, процеси взаємодії в такій спільноті обумовлюються груповою динамікою. Ми розглядаємо віртуальні спільноти, які мають ознаки групи.

Для побудови моделі взаємодії в віртуальних групах ми викори-стовуємо три фактори: рольова функціональність групи, активність учасників групи та тип віртуальної групи. Активність взаємодії (медіа-активність) визначається за операціалізованими критеріями: контактний (тривалість відвідування групи), комунікативний (власне різні комунікації в групі), когнітивний (здатність до селекції та оцінки інформації, отриманої в групі) та творчий (власне творчість у групі – створення постів тощо). Більш детально ми вже розглядали медіа-активність в попередніх роботах [1]. Якість спілкування у віртуальних групах визначається рівнями активності: пасивне сприймання в спілкуванні; реактивна активність; творча активність; спільна творчість як найвищій рівень активності.

Типологія віртуальних груп побудована на критеріях: структура, реальність групи (чи існує в реальності), мета. Структура визначає формальну ієрархію групи. Взагалі нас цікавлять групи, що побудовані на малих групах, які існують в реальності, – шкільні класи, студентські групи, творчі колективи, тому що кінцевою метою нашого дослідження ми бачимо методологію створення і модерування віртуальних груп медіаосвітнього спрямування як альтернативи традиційним формам навчання студентів та школярів. Таким чином, метою таких груп є, в першу чергу, навчання.

Більш детально підійдемо до розгляду фактора рольової функціональності моделі взаємодії в віртуальних групах.

Цей фактор пов’язаний з груповою динамікою в віртуальних групах. В дослідженнях соціальній психології динамічні характеристики малої групи відображають групові процеси, які відтворюють увесь цикл життєдіяльності групи: утворення, становлення, розвиток, функціонування, розпад, а також нормативний вплив, феномен групового тиску, групову згуртованість, лідерство і прийняття групових рішень. Більшість з групових процесів й видів взаємодії відбувається тільки в малій соціальній групі. Виокремлюють щонайменше три механізми групової динаміки: ідіосинкразійний кредит лідера (Е.Холландера); розв’язання внутрігрупових суперечностей; (Ф. Шамбо); психологічний обмін (І .Олтмен і Д.Тейлор). Механізми групової динаміки зумовлюють дві протилежні тенденції – інтеграцію та диференціацію групи, що мають своїм наслідком нерівномірність її розвитку. Серед механізмів стабілізації групи – конформність, сумісність і спрацьованість та згуртованість.

Саме те, що в традиційному підході завжди розглядається мала група, утруднює використання традиційної моделі при розгляді віртуальних груп: ці групи часто складаються з учасників, які проявляють різну активність у групі (наприклад, частота відвідування групи), не завжди є знайомими у реальному житті (але можуть бути «віртуальними друзями» в соціальних мережах), віртуальні групи мають різну структуру (адміністратори, модератори, вільне спілкування тощо). Відвідуваність, наприклад, може залежати й від суб’єктивних факторів (сила бажання брати участь в житті групи), й від об’єктивних (відсутність інтернету, що не дозволяє брати участь в житті групи в тому обсязі, в якому людина бажає). Ще одна характеристика віртуальних груп – їх асинхронність. Більшість процесів в них протікає таким чином, що члени групи висловлюють свої думки, пропонують нові ідеї тощо у різний час, коли знаходяться он-лайн, а не в режимі реального часу.

С.В. Бондаренко визначає групову динаміку в віртуальних спільнотах через владні стосунки (стратифікацію віртуальних спільнот) та «привертання уваги» (оновлювання контенту, тобто медіа-активність вищих «керівних органів» спільноти). На відміну від нього Ю.Г. Риков пропонує використовувати теорію соціальних ролей П. Бурд’є для вивчення нерівності [7]: віртуальна спільнота розглядається ним як соціальне поле. Соціальна нерівність в полі віртуального співтовариства існує як розділення користувачів на тих, що мають чи не мають влади над комунікаціями інших. Владні стосунки в основу групової динаміки покладені у Д.О. Іванченко, який аналізує соціальну структуру різних інтернет-спільнот. Він виділяє формальні та неформальні соціальні групи користувачів, які ранжуються на основі ступеня медіа-активності, що визначається кількістю та характером повідомлень («постів»), які розміщені в групі [3].

Ми також вважаємо за доцільне звернутися до поняття школи групової динаміки К. Левіна, що тлумачила групу як динамічне ціле. І для нашого дослідження виявилася корисною рольова теорія групової динаміки, що впроваджується у вітчизняну науку П.П. Горностаєм. Рольовий підхід виявляється перспективним у вивчення соціально-психологічних закономірностей процесів групової динаміки в віртуальних групах. Ми цілком згодні з автором підходу, що групова динаміка безпосередньо пов’язана з соціальними ролями членів групи, з рольовою структурою груп та структурою рольової взаємодії між людьми [2]. До рольових аспектів групової динаміки можна також віднести закономірності інформаційного обміну у групах, що базується на сприйманні ролей, різноманітні випадки спотворення інформації в процесі комунікації, що пов’я¬зані з ефектами соціально-рольової перцепції.

Ми пропонуємо розглядати взаємодію у віртуальних групах за допомогою бодинамічної моделі, що дозволяє розглядати її у площині функціонування та розвитку, а групову динаміку як сукупність процесів, що відбуваються в групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку та функціонування.

В основу нашого підходу до визначення групової взаємодії в віртуальному просторі покладено модель F8, розроблену Л. Олларсом в рамках бодинамічного підходу [8]. Взаємозв’язок є основним поняттям Бодинамічної теорії, тому що життя людини зароджується, формується та народжується у взаємозв’яз¬ку та у взаємодії людей. Засновник Бодинамічного підходу Лізбет Марчер вважає, що взаємозв’язок є основною рушійною силою людини й основним завданням її розвитку. Коли взаємозв’язок переривається, розвиток блокується. Тобто взаємозв’язок з іншими є однією з базових мотивацій в житті людини поряд з достоїнством.

Рольова функціональність взаємодії в віртуальних групах як один з основних параметрів взаємодії в віртуальних групах містить функціональні моделі поведінки у групі. Ці функціонально-рольові моделі не є жорстко закріпленими за членами групи, і кожен може виступати в той чи іншій ролі в різні часи розвитку та існування групи. Для подальшої розробки методології модерування віртуальних освітніх груп як інноваційної форми освіти модель F 8 ми вважаємо найбільш адекватною, тому що вона надає можливості гнучкого безоціночного спрямовування учасників в рамках індивідуального підходу до навчання.

В моделі F8 сформульовані вісім функцій, які виконуються учасниками групи, необхідних для розвитку групи, колективу, організації. Коли колектив реалізує ці функції, він отримує можливості для вирішування внутрішніх конфліктів, виконання своїх завдань, гармонійного існування і, що дуже важливо, розвитку. Це поєднує бодинамічний підхід до групової динаміки з рольовою парадигмою П.П. Горностая. Виконання восьми функцій групи повинні забезпечити лідер (функції лідера) або власне члени групи (функції групи) (звідси й назва моделі) задля оптимальної співпраці. Усі вісім функцій рівно потрібні і не мають пріоритетів.

Модель може бути використана задля:

  • оцінки виконання групою своїх функцій (оцінити внесок кожного члена групи, груповий чи індивідуальний профіль, області, що необхідно розвивати, перерозподіл ролей, оцінки актуальних та прихованих ресурсів тощо;
  • оцінки лідерства (що реалізує він сам, що краще делегувати іншим);
  • для прояснення індивідуальних сильних та слабих складових особистості з метою саморегуляції та розвитку.

Отже, розглянемо детально функції групи, що складають згадану мо-дель, в контексті групової динаміки віртуальних груп. Ми робимо акцент на тому, що розглядаємо групи, створені на основі спільних поглядів та ідеалів; групи спільної творчості та довідково-інформаційні групи і форуми, тобто групи, які мають на меті навчання або створення спільного продукту – як матеріального, так й інтелектуального, або ж підвищення власної кваліфікації. Крім того, нам цікаві групи, що не мають жорсткої ієрархії, кожен член групи може наповнювати її контентом, коментувати інших. Кінцевої метою нашого дослідження є створення методології використання віртуальних груп як новітньої форми медіаосвіти.

1. Формування думок і відстоювання свого власного місця в групі. Для того, щоб група функціонувала оптимально, кожен її член повинен сформувати власну думку про проекти, рішення, цілі та методи. При цьому важливо, щоб кожен член цю свою думку зміг ясно і недвозначно висловити. Ця функція може проявлятися як в коментарях та оцінках, так й у власному контенті. Якщо ця функція не забезпечена, результатом можуть бути амбівалентні рішення, приховані плани, завуальований опір, підміни і навіть фрагментація взаємодії.

2. Турбота та підтримка. Ця функція потрібна для створення доброзичливого простору для членів групи, «живлення», поваги, визнання, підтримки. Забезпечення цієї функції допомагає надати простір всім учасникам задля того, щоб вони могли прийняти рішення і відстоювати свою думку, зрозуміти і відчути, що вони потрібні групі і визнані нею. Турбота найчастіше проявляється в віртуальних групах у вигляді «лайків», що можуть означати «Я тебе бачу», «Я з тобою», навіть коли тема поста не передбачає, що це може подобатися, в той же час до цього можна віднести коментарі «Співчуваю…», «Тримайся…», «Рада за тебе». Часткова або повна відсутність реалізації цієї функції впливає на клімат в групі, може привести до ізоляції, боротьби за владу і захисту, прихованої і недоречної конкуренції.

3. Ідеї та ініціативи. Ця функція потрібна в командній та груповій роботі, щоб уникнути стандартних рішень, стагнації, нудьги і, у найгіршому разі, втрати цілей та розпаду діяльності та групи в цілому. Це та функція, яка однозначно проявляється в створенні власних постів у віртуальній групі, або ж коментарів, які мають форму постів. Функції 3 і 1 пов’язані між собою. Іноді в чиїйсь голові вже є невисловлена ідея. Тоді, завдяки функції 1, енергія може бути привнесена до робочого процесу.

4. Оцінка і визначення цінності та вартості зробленого. Ідеї пропонують нові напрями діяльності, а оцінка їх перевіряє. Завдяки реалізації цієї функції визначається також, чи співвідноситься результат з первинною ідеєю, проясняються критерії та частота оцінки. Функція проявляється в коментарях типу «До чого тут це?»; «Що я маю з цим робити?»; «Ця інформація мене бентежить (розслабляє, напружує)…». У групі, де ця функція не реалізується, плодяться незавершені проекти, народжується відчуття «ми йдемо, незрозуміло куди, і витрачаємо час і гроші, незрозуміло на що».

5. Бачення перспектив і мета-позиція. Якщо група хоче мати майбутнє, необхідно визначати напрями діяльності і довгострокові завдання. Відсутність цієї функції веде до відсутності майбутнього, труднощам визначення пріоритетів і стагнації. Ця дуже важлива функція достатньо важко відстежується в коментарях, які іноді можуть мати форму опису своїх мріянь щодо спільного майбутнього членів групи: «А давайте в подальшому…», «Це можна використати…», пропозиції зустрічі, нових форм та методів спільної роботи.

6. Здійснення, виконання. Ця функція проявляється в діях, виконанні безпосередніх і насущних завдань, виробленні угод про того, хто, що, де і коли робить: іноді в віртуальних групах важко знайти людину, яка візьметься за ту чи іншу справу, а іноді – навпаки – бажаючих безліч. В сучасний період розвитку українського суспільства, коли майже кожен третій займається благодійністю або ж волонтерською діяльністю, ми часто можемо бачити в різних групах коментарі, що пов’язані з цією функцією. Група, в якій нехтують цією функцією, може через відсутність результатів загрузнути в «болоті» з проектів, обіцянок і нескінченних дискусій про цілі.

7. Ухвалення рішень і підстроювання цілей. Ясне визначення цілей, структури і лідерства потрібні, щоб уникнути пасток, що виникають в результаті недозволених протиріч і ситуацій типу «Лебідь, рак і щука». Звичайно ухвалення рішень і підстроювання цілей проявляється в віртуальних групах: часто лідер групи (адміністратор, модератор, або ж активний учасник) бере цю функцію на себе, коли резюмує думки і пропонує спільне рішення, іншим членам групи залишається лише погодитися або промовчати. Якщо ця функція не забезпечена, величезна кількість енергії йде на нескінченні дискусії про альтернативи, на підтримку протилежних інтенцій, недозволені конфлікти і всякого роду дилеми.

8. Поляризація і розкриття конфліктів. Цю функцію зазвичай не сприймають як необхідну функцію групи або лідера. Якщо функція 7 сприймається як конструктивна функція ухвалення рішень і вирішення (чи ігнорування) конфліктів, то функція 8 зазвичай зустрічає опір, хоча це є проявом свідомого наміру освітити проблему. Ця функція найбільш цікава у взаємодії в віртуальних групах. Якщо в реальних групах люди прагнуть замовчувати або вирішувати конфлікти, то в віртуальних – вони цькують людину, що цю функцію намагається виконати; часто навіть викидають з групи («банять»). Це призводить до того, що або ж інший член групи несвідомо намагається взяти на себе цю функцію, або ж група стає нецікавою для її членів, нудною чи конфліктною. В будь-якому разі така група приречена на розпад та інволюцію.

Якщо не звертати уваги на групову динаміку, приховані конфлікти пожиратимуть величезну кількість енергії, що може привести до втоми, втрати енергії та саботажу. Мета цієї функції не склока, а виявлення конфліктів і відмінностей в думках, що перешкоджають їх кооперації і прогресу в роботі, вивільнення пов’язаних з прихованими конфліктами рішень. Ця функція викликає опір, оскільки небагато людей навчені тому, що конфлікти – це джерело енергії для кращих рішень (наприклад, альтернативних виборів, перегляду рішень, можливої відмови від чогось або навіть конструктивного «розлучення»). У багатьох групах є люди, дуже чутливі до завуальованих конфліктів, вони негайно привертають до них увагу. Зневага цією функцією веде до ризику нестабільності членства організації та її «передчасного» закриття.

В той же час, якщо структура віртуальної групи дуже жорстка, передбачає ієрархію (наприклад, пости можуть додавати тільки адміністратори, модератори, інші – тільки ставити «лайки» або ж коментувати), то ці функцію можуть бути розглянуті в контексті оцінки лідерства в віртуальній групі.

Отже, модель F 8, створена в рамках бодинамічного аналізу, може надати додаткові можливості для дослідження групової динаміки в віртуальних групах. Вона містить рольові моделі поведінки у групі, що актуально для вивчення стилів взаємодії в віртуальних групах. Ролі учасників групи засновані на розподілі функцій в групі. Але ці рольові моделі не є жорстко закріпленими за кожним членом групи, і кожен може виступати в той чи іншій ролі в різні часи розвитку та існування групи. В той же час, інші моделі, використані для вивчення віртуальних груп, наприклад, через структурно-владні стосунки членів групи спрощують складну внутрішньогрупову динаміку віртуальних груп. Поняття «комунікативного капіталу», на якому засновані певні моделі вивчення віртуальних груп, в бодинамічній моделі міститься в кожній функції – зневага до будь-якої з них призводить до закриття групи, згортання її розвитку. Ця модель є універсальною, як для вивчення функціонування самих груп, так й для вивчення вкладу кожного члена групи в її розвиток.

Отже, аналіз особливостей інтернет-взаємодії, структури та типів віртуальних груп, поведінки та медіа-активності учасників віртуальних груп та підходів до вивчення групової динаміки дозволив нам побудувати концептуальну модель взаємодії у віртуальних групах (див. Мал. 1).

Мал. 1. Модель взаємодії у віртуальних групах.

Згідно з нашою багатофакторною моделлю взаємодія в віртуальних групах визначається трьома показниками: рольова функціональність групи, медіа-активність учасників групи та тип віртуальної групи. Активність взаємодії визначається через контактний, комунікативний, когнітивний, творчій критерії. Типологія віртуальних груп спирається на: структуру, реальність, мету групи. Модель може бути використана для розробки методології створення та модерування віртуальних група медіаосвітнього спрямування, як інноваційної форми медіаосвіти.

 

Література

  1. Вознесенська О.Л. Медіа-активність як фактор становлення особистості сучасного студента / Вознесенська О.Л.// ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Генеза буття особистості» (19-20 грудня 2011 року). – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2011. – Том ІІ. – 408 с. – С. 18-25.
  2. Горностай П. П. Личность и роль: Ролевой подход в социальной психологии личности. – К.: «Интерпресс ЛТД», 2007. – 312 с.
  3. Иванченко Д.А. Специфика социального взаимодействия индивидов в интернет-сообществах: сайт Российской академии наук Института социологии РАН – [Електронне джерело]. – Режим доступу: http://www.isras.ru/abstract_bank/1208188722.pdf (дата обращения: 29.03.2011).
  4. Лещенко А.М. Мультифункциональность сетевых коммуникаций в современном обществе // Вестник Адыгейского государственного университета. Сер. Регионоведение: философия, история, социология, юриспруденция, политология, культурология. Майкоп, 2011. Вып. 2. С. 52.
  5. Орбан-Лембрик Л. Феномен групи в соціальній психології: від ста-рого знання до нового / Лідія Орбан-Лембрик. – [Електронне джерело]. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=64&c=1440
  6. Розина И.Н. Компьютерно-опосредованная коммуникация в педагогическом и научном взаимодействии // Материалы международной научно-практической конференции «Коммуникация: теория и практика в различных социальных контекстах» – «Коммуникация-2002» («Communication Across Differences»). – Ч. I – Пятигорск: Изд-во ПГЛУ, 2002. – С.138-145.
  7. Рыков Ю.Г. Виртуальное сообщество как социальное поле: неравенство и коммуникативный капитал/ Ю.Г. Рыков. – [Електронне джерело]. – Режим доступу: http://www.hse.ru/data/2013/09/26/1277559874/%D0%A0%D1%8B%D0 %BA%D0%BE%D0%B2%20%D0%AE.%D0%93.%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%8F.pdf
  8. Телесная психотерапия. Бодинамика //Ред.-сост. В.Б. Березкина-Орлова. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2010. – 409 с.
  9. Тригуб Т.М. Особливості медіауподобань лідерів та аутсайдерів / Т.М.Тригуб // Психологія особистості: [наук. журн.]. – 2013. – №1 (4). – С. 230–238.

 

До загального списку публикацій

 

Назад