СИСТЕМАТИКА КОМАНДОТВОРЧИХ ТЕХНІК В МЕЖАХ ЦІННІСНО-РОЛЬОВОГО ПІДХОДУ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КОМАНД

Горбунова В.В

 

Проблема. Реалізація командотворчих заходів передбачає застосування низки спеціалізованих інструментів, технік, що слугують для досягнення базової мети командотворення та реалізації основних завдань. Метою застосування командотворчих технологій в межах авторського ціннісно-рольового підходу є розвиток ціннісно-рольової інтеракції у командах; завданнями – експлікація цінностей командних взаємин та діяльності, а також ціннісного змісту командних ролей кожного члена команди у сприйманні колег та самоперцепції; реконструкція рольового репертуару та аналіз рольової компетентності особистості в команді; організація командної інтеракції з урахуванням ціннісної кон’юнкції та рольової конвергентності її учасників; розвиток рольової компетентності особистості в командній інтеракції [1]. Реалізація поставлених завдань можлива за розробки системи методологічно спеціфікованих технік, покликаних забезпечити теоретико-методичну конгруентність підходу та зняти ризики спорадичності, притаманні командотворчим програмам, побудованих на засадах безладної еклектики.

Мета статті – представити систему технік командотворення, специфікованих в межах ціннісно-рольового підходу до формування і розвитку команд.

Увесь арсенал технік, що використовуються в межах командотворчих заходів ціннісно-рольового підходу, може бути систематизований за кількома базовими критеріями: сферою прикладання, специфікою інтервенцій, а також безпосередніми командотворчими завданнями, що реалізуються в ході їхнього застосування. Посферно командотворчі техніки диференціюються за орієнтацією на роботу з імпліцитними теоріями, поведінковими моделями, а також процесом інтеракції у командах. Спеціа-лізовані щодо особливостей інтервенцій – едукаційні, аналітичні, моделюючі та трансформаційні техніки. Найдиференційованіша група – техніки, специфічні за своєю метою, йдеться про техніки експлікації цінностей командної інтеракції особистості, техніки реконструкції рольового репертуару особистості в командній інтеракції, техніки розвитку ціннісної складності у сфері командної інтеракції та інші. Орієнтовна класифікація, з акцентом на домінуючі ознаки, представлена у таблиці 1.

Таблиця 1.

Систематика технік командотворення за критеріями сфери прикладання, специфіки інтервенцій та безпосередніми завданнями

Зауважимо, що увесь масив технік можна використовувати у різних форматах, йдеться, насамперед, про соціально-психологічний тренінг, однак за часових, просторових та інших лімітів можливе використання комплексу технік у форматі студій, клубу, слухань, фокус-груп тощо.

Щодо порядку застосування технік, то за логікою авторського підходу йдеться про послідовну роботу в сфері аналізу і розвитку імпліцитних теорій та поведінкових моделей командної інтеракціїі; за тим – фокусування на оптимізації безпосередніх процесів ціннісно-рольової взаємодії у командах.

З метою стимуляції наукової творчості у розробці командотворчих процедур проаналізуємо кожну з груп технік.

Техніки експлікації цінностей командної інтеракції особистості. Початок роботи з техніками цього типу пов’язаний із необхідністю введення учасників у проблему ціннісно-рольової інтеракції в командах, пояснення феноменів, що лежать в основі командної взаємодії, зокрема ціннісної регуляції взаємин та діяльності. З метою психологічного просвітництва можна використовувати різні способи інформування: міні-лекції, іконографіку; аналіз та обговорення кейсів.

З метою фокусування уваги учасників на власних імпліцитних теоріях командної інтеракції застосовуються специфічні аналітичні техніки, центровані на рефлексії власних цінностей, того принципово важливого у діяльностях та взаєминах, на основі чого приймаються рішення, вибудовується інтеракція у команді, а також оцінюються люди, їхні вчинки. Зауважу, що методологічно коректним є не пропонувати учасникам готових цінностей, а дати можливість самим поміркувати над важливим та визначити його пріоритетність. Однак простішим, у сенсі організації роботи, а також зручним у зіставленні ціннісних профілів учасників групи є пропозиція готових ціннісних списків, з умовою їхнього доповнення та відкидання тих цінностей, що знаходяться поза діапазоном семантичної придатності. Так, можна взяти оригінальний перелік термінальних та інструментальних цінностей М. Рокіча [2], або ж модифікований перелік ідеальних та поведінкових цінностей Ш. Шварца [3].

З метою презентації цінностей на групу можна пропонувати учасникам побудувати піраміду власних командних цінностей, або ціннісну сонячну систему. Варіанти – зобразити графічно, реконструювати за допомогою проективних матеріалів (камінців різних форм, шахових фігур, колоди гральних карт) та винести на групове обговорення в режимі «рефлексії на коло»; також можна використати психодраматичні інсценізації, в яких кожен із учасників може бути щаблем піраміди чи планетою. У ході зворотнього зв’язку кожен учасник отримує інформацію про те, які цінності приписувались йому у групі, чи співпадає групова думка із результатами індивідуальної рефлексії, аналізуються зони близькості та розходження у самосприйманні та командній перцепції.

Техніки реконструкції ціннісного змісту командних ролей особистості. З метою визначення основних командних ролей, що мають місце в групі, може бути задіяна техніка мозкового штурму з класичним розподілом функцій між учасниками, може бути організована робота у підгрупах із презентацією результатів на коло з подальшим напрацюванням спільної групової рольової структури, може бути запропонована готова рольова модель, наприклад за М. Белбіном [4], або модель, в якій ролі прив’язані не до виробничих функцій, а до специфіки взаємодії.

З метою аналізу суб’єктивного ціннісного змісту командних ролей можна використовувати елементи графічного, проективного, психодраматичного або інших варіантів моделювання. Наприклад, можна звернутися до побудови ціннісних портретів ролей за допомогою стіків, коли на окремих шматках клейкого паперу пишеться окрема цінність і наклеюється на роздруківку з зображенням людського силуету, який умовно представляє ту або іншу командну роль. У кожному випадку, після індивідуальних розмірковувань пропонується їхня презентація на командне коло.

Техніки реконструкції рольового репертуару особистості в командній інтеракції. Інформування здійснюється з використанням вже згаданих технік, до яких можна додати аналіз реальної командної взаємодії з виходом на огляд її механізмів та феноменів у форматі пояснення тренером або проблемно-орієнтованого навчання, за якого перші пояснення пропонуються самими учасниками після аналізу існуючої командної взаємодії, або кейсів на її предмет.

З метою аналізу індивідуального рольового репертуару можна використовувати стандартизовані опитувальники, зокрема тест рольової самоперцепції М. Белбіна [4], або розроблену в груповому обговоренні рольову шкалу команди, з якою можна працювати в режимах само- та експертної оцінки. Також можливі варіанти вільного рольового опису за заданої структури ролей (ролі-виробничі функції; ролі-стратегії діяльності; ролі-стратегії взаємин), або без неї.

Презентація результатів індивідуальної рефлексії рольового репертуару кожного учасника на групу здійснюється за допомогою попередньо описаних технік моделювання, також ефективним є поведінкові міні-інсценізації ролей.

Техніки розвитку ціннісної складності у сфері командної інтеракції. У ході інформування до попередньо описаних технік можна долучити кейс-аналіз характеристик, що їх надають люди один одному в контексті командних взаємин.

Індивідуальний аналіз ціннісної складності не проводиться з причин екологічності командотворчих інтервенцій, натомість окремі його елементи (необхідні для інструменталізації феномену) входять до процедур розвитку. Так, інструментом розвитку ціннісної складності особистості у сфері командної інтеракції можуть бути техніки, запозичені з арсеналу когнітивно-поведінкової терапії, зокрема йдеться про методики роботи з негативними автоматичними думками, зокрема аналіз спотворень, фільтрації мислення, пошук альтернативних пояснень, доказова перевірка думок. У контексті командної інтеракції в центр аналізу ставляться стереотипні думки-пояснення поведінки та вчинків членів команди, жорстка ціннісно-рольова атрибуція, категоричні висновки та інтерпретації. Дієвим у розвитку ціннісної складності в сфері командної інтеракції є і залучення до творчої діяльності, йдеться, наприклад, про організацію командної гри у форматі вирішення конкретної виробничої задачі, задля для якої необхідно здійснити ефективний рольовий розподіл, враховуючи ціннісний зміст, який вкладають учасники у командні ролі.

Техніки аналізу індивідуальних стратегій реалізації цінностей командної діяльності. У техніках цього блоку інформаційний компонент є невіддільним від аналітичного, оскільки вихід на розуміння проблеми ефективніший за попереднього аналізу власних цінностей та стратегій спільної діяльності. Тож едукація може використовуватись як постаналітичний етап у межах технік. Тут варто зосередитись на пошуку типових способів реагування в командної взаємодії, або у часі «тут-і-зараз», на основі аналізу власної поведінки у ході попередньо-організовної командної гри. Можлива і робота у рефлексивному колі, за якої кожен із членів команди по черзі потрапляє у фокус групового аналізу власних стратегій, наприклад, у форматі гештальт-терапевтичних процедур «гарячого стільця». Презентація на групу також є важливим і необхідним елементом роботи, здійснюється у способи графічного, проективного, психодраматичного моделюваня, описаних раніше.

Техніки оптимізації стратегій реалізації цінностей командної діяльності особистості. Основним прийомом пошуку нових стратегій є аналіз ефективності способів досягнення близьких цінностей друзями, колегами, знайомими, особами з референтного кола та запозичення, інтеграція найдієвіших із них у власний досвід. Технічно такий підхід може бути реалізований за допомогою технік позитивної психотерапії, йдеться про аналітичний пошук відповідей на запитання «як би це зробив інший?» у стосунку конкретних людей, а також ідеальних ролей із актуальної рольової структури команди (успішний командний гравець; людина, що користується повагою; людина, орієнтована на результат тощо). Ефективною є робота у підгрупах, групова дискусія, а також презентація та обговорення власних стратегій у форматі шерінгу, за якого учасники групи діляться досвідом досягнення бажаного. Також є можливим використання аналізу художніх стрічок, відеофрагментів реальної командної взаємодії, кейсів, центрованих на проблемі тощо.

Напрацювання нових стратегій здійснюється у форматі поведінкових експериментів у просторі змодельованої групової взаємодії (ефективною є робота за схемою «акваріуму», коли частина групи є спостерігачами, які по завершенню вправи надають зворотній зв’язок) та реальній командній діяльності з можливістю аналізу ефективності застосування нових стратегій на групу.

Техніки аналізу рольової компетентності особистості. Психологічна едукація щодо особливостей рольової компетентності особистості є ефективною в режимі відеоаналізу або опису випадків, за якого на конкретних прикладах демонструються поведінкові прояви рольової компетентності та рольових дисгармоній особистості в контексті командної взаємодії. Також можна застосовувати інформування у форматі міні-лекцій із мультимедійним супроводом та інші традиційні варіанти.

З аналітичною метою може бути застосований оригінальний опитувальник рольової компетенції П.П. Горностая [5]. Можливі й інші схеми аналізу, за яких на основі попереднього інформування учасники розробляють унікальну для своєї команди, з огляду на специфіку діяльності, індикативну сітку рольової компетентності в командній взаємодії, на основі якої і здійснюють аналіз.

Винесення результатів індивідуального аналізу ролекомпетентності на групове обговорення може здійснюватись у гештальт-форматі «гарячого стільця» за умов акцентування сильних сторін та накреслення зон розвитку, за яких не актуалізуються механізми психологічного захисту і можливе конструктивне обговорення та накреслення власних перспектив.

Техніки розвитку рольової компетентності особистості. Основний інструмент – тренінг рольової компетентності, розроблений П.П. Горностаєм [5], в основі якого ідеї та інструменти транзактного аналізу і психодрами, зокрема техніки аналізу та переключення его-станів, аналізу конфліктних та пошук ефективних у спілкуванні транзакцій, інсценізація рольових конфліктів, модифікація конфліктної ситуації через обмін ролями, дублювання та інше. Загалом можуть бути задіяні будь-які інші інтервенції, спрямовані на розвиток рольової компетентності, це і когнітивно-поведінкові експерименти, і основні техніки плейбек-театру, танце-рухової терапії. З метою розвитку рольової варіативності, гнучкості та прийняття ролей інших можна використати техніку роботи з «нарисом фіксованої ролі» Дж. Келлі [6]. Задля розвитку рольової глибини ефективним є біографічний аналіз, зокрема техніка каузометрії.

Техніки реконструкції ціннісно-рольової взаємодії в командах. Для реконструкції ціннісної кон’юнкції (близькості) можуть використовуватись методи графічного, проективного, психодраматичного моделювання, наприклад, на основі метафор «сонячної системи», де кожна людина – планета, що розміщується у ціннісній близькості / віддаленості від сонця, центру системи; «команди зорельота», яка ретельно підбирається, адже люди відправляються за десятки тисяч світлових років до невідомих планет; «людського організму», в якому кожен орган взаємодіє з іншими, виконуючи особливу роль тощо. Також можливе застосування моренівської соціометрії з модифікованою інструкцією (з вказівкою на ціннісну близькість) або у зміненому форматі, наприклад, за використання камінчиків чи монет для позначення ціннісної близькості (по одному на кожну цінність, що об’єднує).

Реконструкція рольової конвергентності (відповідності) можлива лише в контексті конкретних ситуацій взаємодії. Учасники ретроспективно занурюються у досвід взаємин, відшукуючи приклади ролеконвергентної та дивергентної взаємодії, аналізуючи в кожному разі рольові очікування колег у зіставленні із власним сприйняттям. Аналіз здійснюється у парах, трійках або підгрупах. Особи, які включені у тісну, повторювану та тривалу взаємодію у командах аналізують власну рольову сумісність, накреслюють шляхи її розвитку. В результаті спільної рефлексії моделюються візуалізації (графіки, карти, моделі тощо), що відбивають динаміку рольової взаємодоповнюваності; типові для ролеконвергентності та дивергентності ситуації; фіксують тригери, що провокують рольову несумісність та, навпаки, фактори, ресурсні для досягнення конгруентності.

Техніки сприяння ціннісній кон’юнкції членів команд. Основний масив технік цього типу діалогічний. Йдеться про організацію спільного діалогічного простору, в якому учасники мають змогу винести на загал свою думку. З метою дотримання меж толерантності ціннісна оцінка фокусується не на окремих людях чи їхніх вчинках, а подіях, що мали місце на тлі командної діяльності. Саме ціннісна інтерпретація цих подій, аналіз їхнього внеску в розвиток команди і є матеріалом для пошуку зон ціннісної кон’юнкції. Продуктивними у роботі є модифікації техніки каузометрії Є.І. Головахи, О.О. Кроніка [7], за якими в ході індивідуальної та групової рефлексії виокремлюються основні командні події, що мали місце у минулому, розгортаються у теперішньому та плануються на майбутнє. Між подіями встановлюються каузально-ціннісні зв’язки, виокремлюються групи осіб із близькою ціннісною інтерпретацією подій, здійснюється обмін думками між членами таких груп. Каузометричне моделювання, окрім аналізу цінностей у ретроспективі, створює можливості для перспективного узгодження ціннісних позицій, досягнення ціннісного компромісу щодо майбутніх рішень та дій. З ціннісним аналізом командних подій за відповідних процедурно-змістових модифікацій можна працювати і за схемою психологічної автобіографії Л.Ф. Бурлачука, О.Ю. Коржової [8], і за методикою моделювання ціннісної свідомості О.Л. Музики [9], і за іншими схемами психологічного подієвого, біографічного аналізу з екстраполяцією у царину подій, що розгортаються на тлі командної діяльності.

Техніки сприяння рольовій конвергентності членів команд. Рольовий тренінг, ділові командні ігри та аналіз актуального досвіду реальної взаємодії є базовими техніками сприяння рольовій конвергентності членів команд. Етапність інтервенцій може бути інтеракційно-аналітичною або зворотнього напрямку. У першому випадку після змодельованої або реальної командної інтеракції здійснюється її аналіз у контексті зіставлення суб’єктивних уявлень про рольові очікування та реальних рольових очікувань членів команди. У другому – на основі рольового планування здійснюється безпосередня реалізація інтеракції в просторі командної діяльності.

Зауважимо, що рольова конвергентність феноменологічно базується на розумінні, рефлексії рольових очікувань інших, що, в свою чергу, пов’язане із суб’єктивним ціннісним змістом командних ролей. Тож і техніки цього типу, хоча і є безпосередньо інтеракційними, трансформаційними, – не можуть функціонувати без аналітично-рефлексивної складової. Ефективним у сприянні рольовій конвергентності є робота в річищі ціннісно-рольової картографії, за якої здійснюється порівняльний аналіз ціннісних карт командних ролей, а також індивідуальних ціннісно-рольових карт командної інтеракції на початку та по завершенню командотворчих інтервенцій.

Висновки. Командотворчі техніки, розроблені в межах ціннісно-рольового підходу до формування та розвитку команд, є систематизованими за критеріями сфери свого прикладання, специфіки інтервенцій та командотворчих завдань. Вибір технік та форми їхньої реалізації залежить, передусім, від організаційно-технічних та методологічно-інструментальних обмежень. Так, діяльність команди може бути такою, що унеможливлює одномоментну зустріч усіх її членів у одному просторі та безперервну взаємодію протягом тривалого часу; відсутнє просторе приміщення, чого вимагає тренінговий формат; немає мультимедійних засобів, або команда є віртуальною і основний спосіб спілкування та координації дій – мережеві комунікації. З іншого боку – йдеться про володіння тими або іншими інструментами з боку фахівців, що запроваджують командотворчі інтервенції: досвід використання окремих технік; психотерапевтична підготовка, яка необхідна для застосування, наприклад, психодраматичних чи когнітивно-поведінкових технік.

 

Література

  1. Горбунова В. В. Психологія командотворення: Ціннісно-рольовий підхід до формування та розвитку команд : монографія / Вікторія Горбунова. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. – 380 с.
  2. Rokeach M. The nature of human values / Milton Rokeach. – New York : Free Press, 1973. – 438 p.
  3. Schwartz S. H. Universals in the structure and content of val¬ues: Theoretical advances and empirical tests in 20 countries / Shalom H. Schwartz // Advances in Experimental Social Psychology. – 1992. – Vol. 25. – pp. 1-65.
  4. Белбин М. Р. Типы ролей в командах менеджеров [Пер. с англ.] / Р. Мередит Белбин. – М. : HIPPO, 2003. – 220 с.
  5. Горностай П. П. Личность и роль: ролевой подход в социальной психологии личности : монография / Павел Петрович Горностай. – К. : Интерпресс ЛТД, 2007. – 312 c.
  6. Баннистер Д. Новый метод исследования личности : руководство по репертуарным личностным методикам / Ф. Франселла, Д. Баннистер ; Под общ. ред. и предисл. Ю. М. Забродина, В. И. Похилько ; [Пер. с англ. Е. О. Федотова]. – М. : Прогресс, 1987. – 232 с.
  7. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Евгений Иванович Головаха, Александр Александрович Кроник. – М. : Смысл, 2008. – 267 с.
  8. Бурлачук Л. Ф. Психология жизненных ситуаций / Л. Ф. Бурлачук, Е. Ю. Коржова. – М. : Российское педагогическое агентство, 1998. – 263 с.
  9. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень : монографія / [В. О. Моляко, О. І. Кульчицька, О. Л. Музика та ін.] ; за ред. В. О. Моляко, О. Л. Музики. – Житомир : Вид-во Рута, 2006. – 320 с.

 

До загального списку публикацій

 

Назад