Аналіз психодіагностичних методів дослідження професійної ідентичності інженерно-технічних працівників

Карпенко А.П.

здобувач кафедри диференціальної і спеціальної психології
ОНУ імені І.І. Мечникова

 

Розвиток сучасного суспільства та науково технічний прогрес висувають нові вимоги до інженерно-технічних працівників, що потребує високого рівня професійної та психологічної підготовленості. Ці вимоги пов’язані із цілим комплексом чинників, серед яких: зростання наукомістких виробництв, ефективну діяльність яких може забезпечити персонал з вищою освітою; інформаційний вибух, що призводить до подвоєння наукової та технічної інформації за кожні 7-10 років і вимагає від фахівців здатності та навичок самоосвіти, включення в систему безперервної освіти та підвищення кваліфікації; швидку зміну технологій, що викликає моральне старіння устаткування і вимагає належної фундаментальної підготовки фахівців, здатних швидко освоювати нові технології; пріоритетність міждисциплінарних наукових досліджень, успішність яких залежить від рівня інтеграції знань; комп’ютеризацію, що приводить до автоматизації як фізичної, так і розумової праці і, як наслідок, до зростання значущості творчої неалгоритмізованої діяльності та попиту на фахівців, здатних цю діяльність виконувати.

Сучасному суспільству потрібні фахівці зі сформованими професійними якостями, які досконало володіють професійною майстерністю. Багато авторів підкреслює ключову роль сформованої професійної ідентичності в успішності фахівця. Зокрема І.В. Каплун [2], яка, використовуючи структурний підхід, досліджувала професійну ідентичність студентів технічних коледжів, зазначає високу актуальність у сучасній науці проблеми професійної ідентичності фахівця, оскільки життєвий успіх, рівень професійної самореалізації особистості залежать від результатів ідентифікаційних процесів. Проте залишається недостатньо розробленим питання методичного забезпечення дослідження професійної ідентичності зокрема у інженерно-технічних працівників. Отже, важливим завданням є аналіз психодіагностичних методів дослідження професійної ідентичності на відповідних контингентах.

В практиці українських дослідників достатньо широко використовуються методики вивчення професійної ідентичності. Серед них провідне місце займають методики діагностики професійної спрямованості, а саме: методика вивчення статусів професійної ідентичності (А.А. Азбель, А.Г. Грєцов), диференційно-діагностичний опитувальник (Е.О. Клімов), опитувальник професійної готовності (Л. Кабардова), методика оцінки схильності до різних сфер професійної діяльності (Л. Йовайша, адаптація Г.В. Рєзапкіна), методика «Карта інтересів» (А. Голомшток), методика вивчення професійної спрямованості (визначення професійно орієнтованого типу особистості) (Дж. Голланд), методика «Професійні заняття» (Дж. Барретт, модифікація А.В. Фефілова). Ці методики використовуються для професійної орієнтації суб’єктів, які знаходяться у пошуку професійної ідентичності.

Власне методиками вивчення професійної ідентичності зрілого професіонала виступають тест на діагностику професійної ідентичності Л.Б. Шнейдер [3] та опитувальник «Ідентичність/маргіналізм» [1].

Останню методику було розроблено О.П. Єрмолаєвою у 2011 році на основі ознак поведінки й світогляду, що диференціюють маргінального, ідентичного та «масового» професійних суб'єктів. Згідно за авторською концепцією ідентичний професіонал – це особистісно-ментальне ототожнення себе з професією як сферою реалізації своєї життєвої місії на основі розуміння соціальної функції професії як власної долі. В свою чергу маргінал не сформував або втратив ментальну професійну ідентичність і залишив професію. Між цими крайніми полюсами знаходяться масові суб’єкти.

В тексті методики кожне питання припускає вибір тільки одного із трьох запропонованих відповідей, які розташовуються в порядку убування сили емоційного зв'язку і ступені ідентифікації з позицією, сформульованої у питанні. Перша відповідь – емоційно забарвлена суб'єктна позитивна ідентифікація; друга відповідь – прагматична, раціональна або нормативна ідентифікація; третя відповідь – нейтральна або негативна ідентифікація.

У дослідженні ці відповіді й самі питання перемішуються й даються у випадковому порядку, щоб виключити «нав'язування» вибору. Кожне питання орієнтовано на розкриття одного із трьох зв'язків: між людиною й професією, професіоналом і суспільством, суспільством і професією. Найбільша кількість аспектів наведено для зв'язку «людей-професія» Перелічимо всі вісім шкал опитувальника: «Професіонал і соціум», «Соціум і професія», «Людина і професія: професійний статус і динаміка», «Людина і професія: професійний вчинок», «Людина і професія: кар'єра», «Людина і професія: мораль», «Людина і професія: альтернативний вибір», «Людина і професія: «бути або видаватися».

Для обробки опитувальника авторкою запропоновано дві стратегії аналізу: квазікількісний аналіз та якісний аналіз.

Перший варіант (квазікількісний аналіз). Кожній з трьох відповідей присвоюється ваговий коефіцієнт. Наприклад, для встановлення рівня ідентичності професіонала перша відповідь оцінювалась в 3 бали, друга – в 2 бали, а третя – в 1 бал. Результати підсумовуються і нормуються як в цілому за тестом (це дасть загальний індекс ідентичності), так і окремо за кожним з аспектів.

Другий варіант (якісний аналіз) По кожному аспекту окремо підсумовуються відповіді зо кожною з категорій: емоційна, раціональна, нейтральна. Таким чином визначаються наступні три параметри: за виборами перших варіантів відповіді – ступінь ментально-емоційної ідентичності (МЕІ), за другими – ступінь раціональної відданості (РВ), за третіми – ступінь нейтрального або індиферентного ставлення (НІС).

Авторка зазначає, що вона використовувала різні за кількістю питань (від 200 до 23) і набору відповідей (від 2 до 10) варіанти опитувальника, які перевірялися на студентах випускних курсів вищих навчальних закладів та групах фахівців різних профілів, що проходили курси підвищення кваліфікації. О.П. Єрмолаєва [1] вказує, що фінальна версія опитувальника – є оптимальною за кількістю питань і відповідей, але скоригований варіант, отриманий за результатами цих досліджень не пройшов процедуру стандартизації через нестачу статистичних даних. Тому поки він може використовуватися тільки в дослідницьких цілях.

Таким чином, нові вимоги до інженерно-технічних працівників потребують високого рівня професійної та психологічної підготовленості, зокрема сформованої професійної ідентичності, яка грає ключову роль в успішності фахівця. У дослідженнях професійної ідентичності інженерно-технічних працівників найбільш обгрунтованим є опитувальник «Ідентичність / маргіналізм».

 

Література

  1. Ермолаева Е.П. Оценка реализации профессионала в системе «человек–профессия–общество» / Е.П. Соколова. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2011. – 176 с.
  2. Каплун І. В. Формування професійної ідентичності майбутніх фахівців інженерно-технічного профілю у технічних коледжах [Текст] : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук : 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти / Каплун Ірина Василівна ; Тернопільський нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. - Тернопіль, 2014. - 20 с.
  3. Шнейдер Л.Б. Личностная, гендерная и профессиональная идентичность: теория и методы диагностики / Л. Б. Шнейдер. – М.: Моск. психол.-соц. ин-т, 2007. – 234 с.

 

До загального списку публикацій

 

Назад