Проблема гендерних ідентичностей та розбіжностей у подоланні стресу

Родіна Наталія Володимирівна

доктор психологічних наук, професор,
завідувач кафедри диференціальної і спеціальної психології
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

 

Специфіка сучасного українського суспільства, характеризується активними трансформаціями ідентичностей її членів: ідентичності політичної, культурної, професійної тощо. Останнім часом у нашій країні спостерігається всезростаючий інтерес до досліджень гендерної ідентичності. Постійно збільшується кількість літератури, що видається, різнобічно висвітлює відповідний комплекс питань.

Однак найбільш загальне визначення гендерної ідентичності пов'язане з тим, що її розуміють як результат ототожнення особистістю себе з певною статтю, ставлення до себе як до представника певної статі, освоєння відповідних йому форм поведінки й формування особистісних характеристик. При всьому різноманітті компонентів, які можуть бути включені в структуру гендерної ідентичності, що найбільш часто повторюються є два компоненти: біологічна стать (чоловік/жінка) і маскулінність/фемінінність, як конструкти культури й інтеріорізовані психологічні риси [5].

Складність вивчення особливостей маскулінності/фемінінності, як, втім, і інших компонентів гендерної ідентичності особистості, пов'язана з тим, що існуючі раніше традиційні зразки маскулінності/фемінінності в сучасних умовах багато в чому змінилися й продовжують змінюватися.

Звідси виникає проблема дослідження, пов'язана з тим, що недостатньо вивчено взаємозв'язки гендерної ідентичності особистості й особливостей подолання стресу.

В літературі з копінгу до сьогоднішнього моменту немає єдиної точки зору на проблему існування певних гендерних розбіжностей у способах подолання. Так автор трансакційної теорії стресу Р.С. Лазарус вважав, що між чоловіками та жінками відсутні сталі розбіжності в копінг-стратегіях. Але в багатьох наукових працях з питань поведінки подолання зазначається, що на вибір копінг-стратегії у складній життєвій ситуації здійснюють вплив статево-рольові стереотипи. Так, С.К. Нартова-Бочавер наголошує, що жінки (і фемінінні чоловіки) схильні до емоційної реакції на проблему, а чоловіки (і маскулінні жінки) обирають «інструментальні» методи шляхом перевтілення зовнішньої ситуації. Також, у дослідженнях С. Бремс підкреслюється схильність чоловіків до проблемно-орієнтованого копінгу [6].

В проведеному С.О. Хазовою дослідженні розглядалася здатність жінок і чоловіків до адаптації в умовах, що змінюються. Було виявлено, що жінки мають більш широку норму реакції, можуть поєднувати в своїй поведінці кілька стратегій, гнучко використовуючи їх залежно від ситуації. Чоловіки в конфліктних і стресових ситуаціях демонструють більшу ригідність, їх поведінка «більш спеціалізована» [5].

О.Є. Самарою було встановлено, які існують відмінності та подібності в поведінці подолання у чоловіків і жінок, працюючих в МНС. У чоловіків структура копінгу переважно базується на плануванні вирішення проблеми, пошуку соціальної підтримки і позитивній переоцінці стресовій ситуації, в той час як у жінок – на плануванні вирішення проблеми, самоконтролі і позитивній переоцінки [4].

Проте досить не є з’ясованим, як виявляються гендерні розбіжності у копінгу в певних стресових ситуаціях.

В нашому дослідженні ми базуємось на системному підході із застосуванням психодинамічної парадигми. Системний підхід у нашому дослідженні передбачає обгрунтування специфічної ролі внутрішньоособистісного конфлікту, який має бути розглянутий як структурний елемент особистості, і конкретніше - психологічної статі, як гендерної підсистеми особистості, а також у взаємозв'язку зі складними і мінливими системами суспільних цінностей, норм, значень і смислів, що визначаються і трансформуються гендерними ролями [2].

З точки зору системології специфіка гендерного конфлікту на внутрішньоособистісному рівні розкривається при співвіднесенні підструктур: «Я як індивідуальність – Я як представник гендерної групи», тобто через співвідношення зовнішньої соціальної оцінки, що одержується особистістю в процесі взаємодії з іншими людьми, і власної оцінки як носія гендерних характеристик і суб'єкта специфічних для біологічної статі ролей [1]. Так, у наших попередніх дослідженнях, ми розглядаємо взаємодію між партнерами у сімейних стосунках як системний процес, детермінований використанням копінг-стратегій, механізмів психологічних захистів і структури особистості [3].

Виходячи з наведених визначень, гендерний конфлікт у структурі копінгу визначається нами як системний внутрішньоособистісний конфлікт між соціально заданою моделлю ролі, яка визначається біологічною статтю, і наявними гендерно-стильовими особливостями подолання.

Як відомо, внутрішньоособистісний гендерний конфлікт в певній мірі вказує на дисбаланс статеворольової структури особистості, який є чинником формування неврозів, психосоматичних розладів, кримінальної поведінки, девіантної поведінки. Важливу роль тут відіграє і процес гендерної адаптації індивіда. Ефективність статеворольової адаптації залежить від того, наскільки адекватно індивід сприймає себе і своє оточення. Якщо виникає інтенсивна потреба в перебудові або адаптації до нових умов взаємодії з оточенням, може виникати гендерно-рольовий конфлікт, який характеризується тривожністю, неприйняттям себе, емоційним дискомфортом, дезадаптивністю в цілому.

М. Епштейн [7], використовуючи моделювання структурними рівняннями показала, що у осіб підліткового та юнацького віку гендерний конфлікт пов'язаний з такими симптомами, як депресія, тривожність, незадоволеність, зростанню кількості сексуальних партнерів тощо.

Таким чином, наведені вище дослідження стосуються проблематики гендерних ідентичностей та розбіжностей у подоланні стресу у широкому розумінні. Проте необхідно зазначити, що проблема такого специфічного типу ще є недостатньо розробленою. Дослідження гендерних ідентичностей та розбіжностей у подоланні стресу мають перспективи у сімейній психології.

 

Література

  1. Клецина И.С. Психология гендерных отношений: теория и практика / И.С. Клецина. – СПб: Алетейя, 2004. – 408 с.
  2. Лопухова О.Г. Внутриличностный гендерный ролевой конфликт: системный подход к проблеме / О.Г. Лопухова // Современные исследования социальных проблем. – 2010. - № 4(4). – С.113-119.
  3. Родіна Н.В. Статево-рольова ідентичність особистості та особливості подолання стресу в ситуаціях загрози самоактуалізації / Н.В. Родіна / Освіта та розвиток обдарованої особистості. – 2015. - № 1. – С. 28-32.
  4. Самара О.Е. Особенности копинг-стратегий у работников МЧС в связи с гендерной принадлежностью / О.Е. Самара // Медицинская психология. - 2009. - № 2-3. - С. 115-119.
  5. Хазова С.А. Пол, гендер И совладание с трудностями / С.А. Хазова //Гендерные основания механизмов и профилактики девиантного поведения личности и малых групп в ХХ1 веке: Материалы международного симпозиума, Кострома, 27-28 октября 2005 г./ Отв. ред. Н.П. Фетискин, А.Л. Журавлев. — М. — Кострома: КГУ им Н.А. Некрасова, 2005. — С. 393-395.
  6. Brems C. Problem-solving appraisal and coping style: The influence of sex-role orientation and gender / С. Brems, M.E. Johnson // J Psychol. – 1989. - №123(1). – Р. 87–94.
  7. Epstein M. Adolescents in Conflict: Associations between Gender Socialization, Gender Conflict, and Well-being / M. Epstein // A dissertation submitted in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy (Education and Psychology) in The University of Michigan 2008. – 187 p.

 

До загального списку публикацій

 

Назад