Групова взаємодія сімейно-родової системи як ресурс реінтеграції проблемної особистості в умовах гібридної війни

Лазоренко Б.П.

ІСПП НАПН України

 

В сучасних умовах тривалої АТО та продовження гібридної війни особистість зазнає значної психотравматизації, потребує реінтеграції та адаптації до цих умов, подолання наслідків травматичних подій. Особливо це стосується молоді. У багатьох спостерігаються психотравматичні стресові реакції та посттравматичні стресові розлади. Як наслідок, маємо зазначити формування у середовищі української проблемної молоді її нової субкультури – учасників АТО. Її представники потребують допомоги щодо суттєвого підвищення власної адаптивності.

Проблемність особистості зумовлена її внутрішньо особистісним конфліктом, який актуалізує і посилює її психотравматизація [1]. Зміст психотравматизації становлять такі механізмами як фрагментація особистості на окремі субобособистості, їх дисоціація, обособлення, відчуження і конкуренція за лідерство, які зумовлюють формування окремих субособистостей і конфліктність їх стосунків.

Базу внутрішньо особистісного конфлікту проблемної особистості становить специфіка неусвідомленої групової взаємодії її сімейно-родової системи. Проблемна особистість у своїй поведінці та асоціальних практиках відтворює її та транслює у конфлікти з близьким сімейним і зовнішнім соціальним оточенням.

З’ясування характеру і особливостей внутрішньо особистісного конфлікту проблемної особистості дозволяють методи моделювання групової взаємодії її сімейно-родової системи. На їх основі нами розроблено реабілітаційний комплекс психотехнологій допомоги проблемній особистості, який ґрунтується на засадах теорії вирішення кризових життєвих ситуацій і реалізації ефективного життєконструювання Т.М.Титаренко, суб’єктно-вчинкового підходу В.О.Татенко та авторської технології спонтанно-конструктивного переживання деструктивних станів. Дана технологія спирається на механізмі парадоксальної реакції у вирішенні внутрішньо особистісного конфлікту та закономірності трансформації за певних умов негативних, деструктивних станів у позитивні стани особистісного життєконструювання. Парадоксальна реакція актуалізує спонтанно-конструктивні процеси реструктуризації конфліктних зв’язків, реінтеграції особистості шляхом залученням соціально-психологічних ресурсів групової взаємодії сімейно-родової системи особистості у нову цілісність і її стабілізацію завдяки набутим просоціальним практикам [2].

 

Література

  1. Лазоренко Б. П. Психотравма як ресурс соціально-психологічної реабілітації проблемної молоді, яка переживає наслідки повоєнної прсихотравматизації. /Лазоренко Б. П.// Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Зб. наук. праць і здобутки : зб. наук. статей / Київський національний ун-т ім.. Т. Шевченка, № 4 (29 2015). – К. 2015, с. 110 - 115.
  2. Лазоренко Б. П. «Реабілітаційний комплекс надання психологічної допомоги та соціально-психологічного супроводу учасників АТО що зазнали психотравми та ПТСР» / Б. П. Лазоренко// Актуальні проблеми психологічної допомоги, соціальної та медико-психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції: Матеріали науково-практичної конференції (Київ, 3 червня 2015 р.) /Міністерство оброни. Національний у-т оборони України ім.. І.Черняховського. – К.:НУОУ, 2005. – С. 190–192.

 

До загального списку публикацій

 

Назад