Структура рольової взаємодії в малій групі

Чорна Лідія Георгіївна

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України

 

Уявлення члена групи про свій статус у ній можуть не співпадати з реа-льним, а ролі, які він сам собі відводить у групі, можуть не співпадати з тими, в яких його бачать інші члени групи. Щоб група функціонувала продуктивно, не-обхідна наявність у ній певної кількості різних ролей: не можуть всі члени гру-пи обрати роль виконавця, хтось таки має приймати рішення, брати відповіда-льність за спільну діяльність та бути керівником.

Виконання ролей членами групи відбувається в процесі взаємодії, а вона неможлива без взаємних очікувань до їх виконання. Також існують очікування до власного виконання ролі (своєрідний рольовий перфекціонізм у тому, щоб бути хорошим, відданим членом групи). Очікування окремого члена групи що-до виконання ролей іншими членами стосуються: окремого члена групи, пред-ставників окремих мікрогруп і загалом усіх членів групи. Сукупність рольових очікувань членів групи до поведінки окремого члена групи та загалом усієї гру-пи складає сутність групових очікувань. Отже, рольові очікування членів групи поділяються на індивідуальні та групові; індивідуальні стосуються власної пер-сони, інших членів групи та групи в цілому.

Рольові очікування членів групи один до одного за змістом можуть спів-падати, або не співпадати з ролями, які вони виконують. У діаді стосунків один може бути задоволений тим, яку роль виконує інший, а цей інший – ні. Отже, може існувати взаємна та одностороння задоволеність/незадоволеність рольо-вою взаємодією. Крім того рівень рольового перфекціонізму щодо власної пер-сони також може викликати певні рольові переживання в члена групи стосовно чіткості виконання ним своїх рольових зобов’язань перед іншими.

Необхідно також зазначити, що групові рольові очікування не відміняють функціонування соціальних очікувань до виконання певних соціальних ролей у межах групи. Так, наприклад, члени дослідницької групи медиків виконують свої індивідуальні ролі в групі (лідера, контролера, виконавця тощо), однак члени групи також очікують від колег, що вони як представники великої соціа-льної групи медиків будуть достойно виконувати і роль лікаря.

Крім рольових очікувань існують рольові домагання. На відміну від очі-кувань домагання належать лише до сфери індивідуальної феноменології пси-хічного. Якщо очікування насамперед характеризують те, яким чином я або хтось інший виконує ту чи іншу роль, то домагання описує, на яку саме роль претендує член групи, чи задоволений він своїм рольовим статусом. Усвідом-лення свого рольового статусу, конструювання власного рольового образу су-проводжується певними рольовими переживаннями. Так, член групи виконує роль координатора спільних справ членів групи, однак, мимоволі і відповідаль-ності на нього покладається в групі більшою мірою за їх виконання, ніж на ін-ших; цей член групи волів би бути «мозковим центром команди», щоб групові рішення приймалися спільно, а не ним одним. Отже, тут рольові домагання спрямовані на підвищення свого рольового статусу в групі, водночас його зрос-тання зумовить розвиток групи як цілісності, синергичність її функціонування.

Може існувати ситуація, коли член групи свідомо в силу різних причин зажадає зниження свого рольового статусу в групі: міра відповідальності за ви-конання певної ролі може перевершити особистісні ресурси члена групи.

Рольові домагання та рольовий Я-образ часом можуть набирати дивних форм вияву. Так, член групи може усвідомлювати, що він виконує в групі роль цапа відбувайла, але бути абсолютно переконаним, що він заслуговує саме на таку роль. Його рольові домагання аж ніяк не спрямовані на підвищення влас-ного рольового статусу в групі, а на утвердження саме цього негативного обра-зу Я.

Рольовий образ, рольові очікування та домагання члена групи можуть ним усвідомлюватися або не усвідомлюватися. До причин недостатнього усві-домлення особливостей побудови рольової взаємодії можна віднести: 1) недостатню обізнаність людини щодо власне її специфіки та структури в групі; необхідно бути фахівцем у галузі психології, соціології або особою з ви-соким рівнем ерудиції, щоб інтелектуально осягнути усю структуру рольової взаємодії (образи, статуси, очікування, домагання, переживання, власне інтер-акції); 2) дію захисних механізмів психіки, які блокують усвідомлення власних потреб, домагань, очікувань тощо; 3) недостатній рівень особистісного розвит-ку члена групи, щоб розвести у своїй свідомості сфери вияву індивідуальної та групової ідентичності, сформувати межі власного Я, які б захищали члена гру-пи від надмірних групових домагань, групових тиску та егоїзму.

Усвідомлення свого рольового статусу, конструювання власного рольово-го образу супроводжується певними рольовими переживаннями. Емоційні пе-реживання члена групи, що супроводжують його рольову взаємодію, свідчать про внутрішній комфорт і задоволення цим процесом, рівень його усвідомлено-сті.

Отже, рольова взаємодія, яка здавалось би на перший погляд є простою та зрозумілою для членів групи, має складну структуру, а її компоненти можуть узгоджено або неузгоджено функціонувати. Складність вияву рольової взаємо-дії обумовлена як груповими процесами, так і індивідуальними чинниками. Ус-відомлення складності рольової взаємодії, узгодження групових та індивідуа-льних її складових сприятиме гармонізації стосунків та уникненню конфліктів між членами групи.

 

До загального списку публикацій

 

Назад