Групова динаміка у рольовій парадигмі

П. П. Горностай

Наукові студії із соціальної та політичної психології. - Вип. 19(22). – К., 2008. – С. 37-45.

 

Проблема. Групова динаміка – це сукупність таких процесів у малих групах, які ґрунтуються на доцентрових та відцентрових силах, що діють в середині цих груп і між ними та призводять до розвитку і змін самих груп у цілому і людських стосунків у них.

Історія розвитку теорій групової динаміки, як правило, справедливо пов’язується з ім’ям Курта Левіна [1–3], який в 1945 році створив дослідницький центр по груповій динаміці для експериментального вивчення процесів взаємодії, що відбуваються у малих групах [див., також 4, 5]. Проте не всі знають, що одним з піонерів дослідження групової динаміки є засновник рольової психотерапії Якоб Леві Морено. Його підхід до вивчення цих явищ базувався на концепції соціометрії і використовував такий практичний метод подолання внутрішньогрупових та міжгрупових конфліктів, як соціодрама.

Перші ідеї трактування соціального життя як людської драми прийшли до Морено ще у 1915 році, під час роботи медичним службовцем у таборі військовополонених у Міттендорфі. Він так розповідав про це у своєму інтерв’ю:

«Я побачив, як розвивалися людські відносини, повні конфлікту й напруженості, ворожості. Я бачив конфлікт між расами – між чехами, німцями й італійцями, конфлікт між релігіями – католиками, протестантами, євреями. <...> Я негайно почав помічати симпатії й антипатії, а також байдужність, ревнощі й ненависть, які перешкоджали процесу інтеграції. Я сказав, що це не індивідуум, це група, і тому я вперше досліджував те, що я пізніше назвав соціограмою, що являє собою структуру групи. А потім я зобразив схему цього цілого співтовариства соціометрично, те, що ми сьогодні можемо назвати груповою динамікою» [6, с. 14].

Ці ідеї були узагальнені у 1934 році в фундаментальній науковій праці «Хто виживе?» [7], потім були розвинуті в роботах, присвячених соціометрії [8]. Проте, розвиваючи концепції соціометрії, соціодрами, психодрами, рольової психотерапії особистості, аспект проблеми, що стосується саме групової динаміки, залишився далеко не вичерпаним.

Мета: розкрити закономірності групової динаміки з точки зору психології ролей. Розробка рольового підходу дасть змогу дослідити багато закономірностей групової динаміки в контексті рольової взаємодії членів малої групи.

Групова динаміка безпосередньо пов’язана з соціальними ролями членів групи, з рольовою структурою груп та структурою рольової взаємодії між людьми. Ми розглядаємо наступну структуру рольової взаємодії [9]:

Підструктура рольових очікувань – це система вимог соціуму до ролі (як крайній варіант, «соціумом» може бути й одна людина), точніше, відображення особистістю сукупності тих вимог, які висувають до людини партнери по рольовій взаємодії, її власні уявлення про те, якої поведінки від неї чекають інші. Рольові очікування – зовнішня сторона взаємодії, що характеризує суспільну детермінацію рольової поведінки людини.

Підструктура рольової поведінки – це реалізація рольових функцій у конкретних діях і вчинках, які здійснюються в процесі виконання ролей. Рольова поведінка – одна з основних форм соціальної поведінки людини і є головною, визначальною характер ролі.

Підструктура рольової Я-концепції – це внутрішня сторона взаємодії, що характеризує особистісну детермінацію рольової поведінки людини. Рольова Я-концепція – це уявлення особистості про власні психологічні ролі, відчуття себе суб'єктом тієї або іншої ролі, це внутрішня модель ролі. Рольова Я-концепція особистості включає сукупність рольових переживань людини, що стосуються її різних соціально-психологічних ролей, і формує рольові домагання особистості.

Відповідно до даного підходу соціальна інтеракція розглядається не як взаємодія абстрактних соціально-психологічних ролей між собою, а як міжособистісна взаємодія, здійснювана за допомогою психологічних ролей. Роль виступає як «посередник» у спілкуванні з іншими особистостями, як механізм включення особистості в соціальний контекст. Про ролі як про особистісну характеристику можна говорити тоді, коли вона є прийнятою особистістю, тобто коли людина відчуває рольову ідентичність [10], переживає себе суб'єктом ролі.

Групова динаміка може розглядатись з точки зору рольових аспектів, що пов’язані з рольовою структурою груп. Рольова взаємодія підкоряється багатьом закономірностям, одну з яких можна назвати «законом рольової доповнюваності (компліментарності)»: Люди мають тенденцію до зближення, якщо їхні ролі є комплементарними, тобто взаємно поєднуються (є конгруентними) рольові очікування одного з партнерів і рольові домагання до власної рольової поведінки в іншого партнера по спілкуванню. Рольові очікування включають також настановлення та уявлення про ролі іншого, потреби в ролі й т.д., а рольові домагання пов'язані з рольовою Я-концепцією людини.

Рольова компліментарність – один з важливих факторів сумісності людей. Звичайно партнери знаходять один одного за цією ознакою, тоді їхня взаємодія є стійкою, аж до ситуації неможливості існування одне без одного, тобто симбіотичних відносин. Рольова компліментарність має безліч прикладів: а) турботливий батько й безпомічна дитина (іноді така взаємодія виникає між дорослими людьми, що грають відповідні символічні ролі та перебувають в однойменних его-станах); б) керівник, що створює культ особистості, і підлеглі-підлесники; в) естрадна зірка й захоплені шанувальники; г) садист і мазохіст.

Відсутність компліментарності, як правило, створює ситуацію рольового конфлікту. Часто сумісність є однобічною, тобто збігаються тільки очікування одного з домаганнями іншого. Це створює парадоксальну ситуацію однобічного рольового конфлікту. Як не дивно, але такий стан теж часто є стійким. Пояснити це можна властивостями життєвого сценарію людини, де будь-яка поведінка (у тому числі й конфліктна) підпорядкована підтвердженню сценарних переконань.

Закон рольової компліментарності може діяти не тільки між двома партнерами, але й між багатьма партнерами й групами людей (як великими, так і малими). Коли людина починає відігравати роль, вона тим самим немов би створює в навколишньому мікросоціумі комплементарні рольові позиції (відбувається вибудовування рольової структури цього мікросоціуму). Потенційні партнери по рольовій взаємодії (представники комплементарних ролей) мають тенденцію потрапляти в ці позиції. Їх затягує у своєрідний рольовий вир тим сильніше, чим більше енергія первинної ролі. Як правило, це характерно для яскравих лідерів, які здатні повести за собою людей, вони є засновниками нових великих і малих груп (організацій, інститутів, партій, наукових шкіл, релігійних течій і т.п.)

Комплементарні ролі, що формуються в таких групах, є факторами рольової поведінки та інших форм групової взаємодії учасників. Взаємні очікування й домагання, а також рольові установки, стереотипи й т.п. стають компонентами формування не тільки групових ролей, але також інших форм групових психічних процесів і станів. Значна частина цих феноменів відноситься до області групового несвідомого [11, 12].

Можна навести безліч прикладів, для ілюстрації цих явищ: а) спонтанний лідер у новоствореній групі, сприяє ефективному розвитку групових процесів; б) геніальний учитель завжди знаходить талановитих учнів; в) видатні воєначальники завжди з'являються під час бойових дій (тут компліментарність треба розглядати на рівні великих груп – учасників військового конфлікту). Можна впевнено стверджувати, що ролі з’являються там, де є попит на них, спостережуваний у формі соціальних або рольових очікувань.

Можна ввести ще одне поняття – рольової матриці, певного зліпка ролі, що задається нею в соціумі. Матриця має структуру, аналогічну структурі процесу рольової взаємодії: рольові очікування, рольова поведінка, рольові домагання. Різні матриці як окремі пазли сполучаються один з одним, створюючи неповторний рольовий візерунок. Сполучуваність (компліментарність) рольових матриць визначається збігом їх «країв» (очікувань – домагань). Соціум можна розглядати, як структуру, що складається з окремих рольових матриць. Співтовариства є тим більш стійкими, згуртованими й т.д., чим більш комплементарними виявляються складові їхньої матриці.

Але реальні співтовариства є «багатомірними», а не «плоскими», як картинки, що складаються з пазлів. Та сама матриця (роль) може сполучатися з безліччю інших матриць одночасно. Кількість вимірів по різних напрямках не однакова. Також не однаковими виявляються рольові структури різних співтовариств, що включають будь-яку кількість учасників: від діади до людства. Залежно від розміру групи матриці мають різні рівні організації: рольову структуру малих груп становлять матриці індивідуальних ролей (що відповідають індивідуальним виконавцям); великі групи будуються з матриць групових ролей (що відповідають узагальненим рольовим позиціям).

В групах різного розміру виникають протиріччя між їхніми складовими елементами, які можна вирішувати за допомогою методів, що моделюють рольову поведінку, або методів дії. Наприклад, проблеми, пов'язані з конфліктами індивідуальних ролей вирішуються засобами психодрами, групові ролі стають об’єктом дослідження в соціодрамі.

Можна розглядати й інші критерії використання того або іншого аналізу. Так, вивчення компліментарності рольової структури групи в організаційно-соціологічному зрізі передбачає дослідження сполучення рольових позицій; соціально-психологічний зріз виявляє сполучуваність психологічних ролей на поведінковому рівні. Психологічна роль тут розглядається в конкретному виконанні. Вона являє собою комплекс, що складається з одного боку з рольової позиції, а з іншого – з поведінки актора (виконавця).

В організаційній психології та оргконсультуванні повинні ставитися завдання дослідження або розробки рольової структури групи, а саме – охоплення основних групових функцій і досягнення їх компліментарності; підбір виконавців з урахуванням рольової структури групи та їх індивідуальних рольових структур; корекція протиріч, що виникають, за допомогою методів дії, що використають метафору «організація як театр».

Рольові матриці мінливі, вони перебувають у постійній динаміці. Рольова структура соціуму не постійна, в процесі еволюції суспільства вона постійно змінюється, трансформується, розвивається. Це особливо помітно в переломні, революційні або кризові періоди життя суспільства, періоди реформації й т.п. Точки зміни рольової структури соціуму пов’язані з внутріособистісними компонентами (рольовими домаганнями). Рольові позиції не виникають «з нічого», тобто, не суспільство змінюється саме по собі, а знаходяться люди, які пропонують дані функції й демонструють нові форми й види поведінки, а ті поступово закріплюються в соціальних позиціях. Таким чином, первинним розглядається поведінка та її спонукальні причини (своєрідні потреби). Часом це носить форму соціальних девіацій, тобто відхилень від загальноприйнятих норм і стандартів. Величезне значення тут має ненормативна (надситуативна) активність людей, тобто така активність, що не вписується в норми та актуальні потреби суспільства (випереджає їх).

Ці закономірності спостерігаються при вивченні рольових аспектів групової динаміки: різноманітні ролі у групах (у тому числі ролі лідерів та аутсайдерів), а також їх виконавці взаємодіють між собою, створюючи динамічний процес розвитку групи, її функціонування аж до можливого розпаду, трансформації, злиття з іншими групами тощо. Суттєвою складовою групової взаємодії є рольова взаємодія, яка підпорядковується описаними вище закономірностями.

Одним з протиріч цієї взаємодії є рольові конфлікти, що виникають як суперечності рольової взаємодії в групі. Рольовий конфлікт, як правило ґрунтується на протиріччі між такими компонентами рольової взаємодії, як рольові очікування одного партнера по спілкуванні та рольовими домаганнями іншого партнера по взаємодії. Рольовий конфлікт може бути не лише причиною деструктивних процесів, що ведуть до ускладнень групової взаємодії аж до розпаду групових процесів, а може виступати як рушійна сила особистісного розвитку і механізм групової динаміки, що веде до розвитку внутрішньогрупових стосунків.

До рольових аспектів групової динаміки можна також віднести закономірності інформаційного обміну у групах, що базується на сприйманні ролей, різноманітні випадки спотворенні інформації в процесі комунікації, що пов’язані з ефектами соціально-рольової перцепції. Рольова поведінка – це така форма активності, що завжди передбачає партнерів по взаємодії. Вона неможлива без взаємної комунікації, тобто обміну інформацією, що неодмінно включає її сприйняття іншими. Ця інформація не є лише вербальною, ми повинні повністю «сприймати» роль партнера, а не тільки повідомлюваний ним текст. Отже, можна говорити про сприйняття психологічних ролей або про явище рольової перцепції.

Сприйняття ролей потрібно розглядати в більше широкому контексті соціальної перцепції, що, у свою чергу, є однією з трьох складових частин процесу спілкування між людьми (поряд з комунікативною й інтерактивною стороною). Можна стверджувати, що сприйняття іншої людини неможливо без сприйняття її рольової поведінки або тих ролей, які вона грає.

У процесах соціальної перцепції простежується ряд закономірностей і феноменів, що мають відношення до сприйняття ролей. Одне з них – це явище каузальної атрибуції [13], тобто приписування іншим людям причин рольової поведінки та рольових очікувань. Часто ці приписувані речі не відповідають дійсності, а є перебільшеними або перекрученими. Ще одним механізмом соціальної перцепції є проекція – перенесення своїх ролей на інших. Ідентифікація, або ототожнення себе з іншим, обов'язково виникає в процесі прийняття ролей. Цей ефект дуже яскраво проявляється при виконанні театральних ролей та в психодрамі. Ідентифікація з героєм художнього твору виникає в процесі сприйняття художньої ролі при перегляді кінофільму або спектаклю, а також при читанні книги.

Для процесу сприйняття ролей мають значення й інші явища, наприклад, емпатія, що пов'язана з адекватністю розуміння внутрішнього світу іншої людини. Зокрема, від точності рольової перцепції залежить адекватність сприйняття рольових очікувань партнера по рольовій взаємодії.

Що ж саме сприймається в ролях і рольовій поведінці, тобто що є предметом рольової перцепції? Мабуть, можна виділити три основні сфери: а) сприйняття рольових очікувань (повідомлень про те, якої рольової поведінки чекає партнер); б) сприйняття самої ролі (виконуваної іншим); в) сприйняття реакції інших на власні рольові дії (перевірка рольових очікувань).

Сприйняття ролі як такої у свою чергу містить у собі: а) слова, текст, повідомлювану інформацію; б) сприйняття рольової поведінки, рольових дій, рухів і їхнього символічного змісту (ми можемо говорити – прочитання мови ролі); в) сприйняття зовнішності людини, на якій «відображені» особливості її ролей; тут маються на увазі поведінкові (представлені в зовнішності) особливості цих ролей.

Сприйняття зовнішності людини з погляду ролей, які вона виконує, також містить у собі сприйняття наступних елементів: а) обличчя: міміка, риси обличчя, вираз обличчя; б) тіло: поза, жести, постава; в) конституція: комплекція, будова кістяка, поверхня шкіри, форма рук; г) поведінкова характерологія: поведінкові особливості зовнішності (у тому числі й за межами ситуації даної ролі).

Рольова перцепція тісно пов'язана з рольовими очікуваннями. Сприйняття ролі людини залежить не тільки від того, як вона презентує себе, свою рольову поведінку, але й від наших суб'єктивних факторів. Тут дуже важливі явища рольової апперцепції, які завжди мають місце в сприйнятті ролей.

Від чого залежить рольова апперцепція? Насамперед – від особистості сприймаючого, від його власного рольового досвіду, від його індивідуальної історії, від вироблених ним рольових настановлень і від індивідуальних моделей психологічних ролей. Апперцепція залежить також від суспільства, у якому живе людина, від соціального досвіду, відбитого в суспільних стереотипах (які можна розглядати, як закріплені в соціумі рольові очікування), від особливостей менталітету й соціокультурної своєрідності соціального середовища людини, а також від менш стійких соціальних факторів, таких як суспільна думка й суспільний настрій. На вищому рівні спільності апперцепція пов'язана із загальнолюдським досвідом, закріпленим у колективній (загальнолюдській) свідомості й несвідомому, насамперед в архетипах, що мають відношення до основних життєвих ролей людини. Можна стверджувати, що на рольове сприйняття впливають індивідуальні, соціальні та загальнолюдські стереотипи.

Апперцепція тісно пов'язана з каузальною атрибуцією. Ми схильні приписувати іншій людині причини та мотиви її рольової поведінки, рольові очікування, почуття, що супроводжують роль, відповідно до наших власних уявлень про те, як ці компоненти ролі повинні функціонувати, а це не що інше, як процеси апперцепції. На сприйняття ролі впливають не тільки внутрішні установки, стереотипи, але й процеси переносу (тобто на образи близьких нам людей ми переносимо психологічні ролі значимих людей з минулого, якщо стосунки з ними з якихось причин були не завершені). Часто ми бачимо не те, що перед нами, а те, що ми готові бачити, хочемо бачити або можемо (здатні) зрозуміти або прийняти.

Рольова перцепція має велике значення в процесах несвідомої комунікації. Власне, значна частина інформаційного обміну в рольовій взаємодії є несвідомою (особливо, якщо це стосується невербальної складової спілкування). Рольова перцепція тісно пов'язана із груповим несвідомим, яке може розглядатися як взаємодія несвідомої інформації партнерів рольової взаємодії, що відбувається при обміні явними і, особливо, прихованими трансакціями. Як це відбувається (за допомогою яких знаків, носіїв, форм), ми знаємо ще далеко не все, але без цих процесів були б неможливі явища теле, переносу, емпатії й багато інших аж до таких таємничих і непояснених поки що явищ, як телепатія, або несвідомий зв'язок близьких людей, що відбувається часом на значній відстані.

Рольові аспекти групової динаміки також тісно пов’язані з явищами групової (зокрема – рольової) ідентичності і групової ідентифікації [14], що виступають основою групової згуртованості з точки зору теорії ролей. Ці ідеї та положення пов’язані з плідними перспективами подальших досліджень: зокрема – вивченням групової динаміки у концептуально-феноменологічному полі групового несвідомого.

Рольова парадигма охоплює цікаві практичні аспекти, що базуються на положеннях рольової практичної психології, зокрема – психодрамі та соціодрамі. Це дозволяє розв’язувати багато практичних завдань психологічної допомоги не лише особистості, а й малим і великим групам. В цьому плані дуже показовими є слова Я. Л. Морено, що ілюструють його впевненість у тому, що психологія здатна вирішувати локальні і глобальні соціально-психологічні проблеми:

«Істинно терапевтичний метод не може мати меншої мети, чим все Людство. <...> Ми припускали – можливо, наївно – що, якщо війна буде поширюватися, охоплюючи земну кулю, повинно бути однаково можливим розвивати й поширювати світову соціометрію. <...> Як тільки ми успішно вилікували соціометричними методами окреме співтовариство, нам здалося можливим, принаймні, теоретично, звертатися з нескінченно великою кількістю таких же співтовариств тими ж самими методами – фактично з усіма співтовариствами, з яких складається людське суспільство» [7, с. 3].

Висновок: рольовий підхід є досить плідним і перспективним напрямком соціальної психології, зокрема – вивчення соціально-психологічних закономірностей процесів групової динаміки і багатьох явищ, що ці процеси супроводжує. Рольова парадигма охоплює теоретичні, емпіричні й практичні дослідження, дозволяє пов’язати в загальних концептуально-емпіричних системах такі наукові галузі, як соціальна психологія, психологія особистості і психотерапія.

 

Література

  1. Левин К. Разрешение социальных конфликтов / Пер. с англ. – СПб.: Речь, 2000. – 408 с.
  2. Левин К. Динамическая психология: Избранные труды / Под общ. ред. Д.А. Леонтьева и Е.Ю. Патяевой. – М.: Смысл, 2001. – 576 с.
  3. Левин К. Теория поля в социальных науках / Пер. с англ. – СПб.: Речь, 2000. – 368 с.
  4. Десев Л. Психология малых групп. – М.: Прогресс, 1979. – 208 с.
  5. Робер М.-А., Тильман Ф. Психология индивида и группы: Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1988. – 256 с.
  6. Сакс Дж. М. Голос Я. Л. Морено: Интервью с создателем психодрамы // Психо¬драма и современная психотерапия. – 2003. – № 1. – С. 5–21.
  7. Moreno J. L. Who shall survive? A new approach to the problem of human interrelations. – Washington, DC: Nervous and Mental Disease Publishing Company, 1934. – 440 p.
  8. Морено Я. Л. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / Пер. с англ. – М.: Академический проект, 2001а. – 384 с.
  9. Горностай П. П. Личность и роль: Ролевой подход в социальной психологии личности. – К.: «Интерпресс ЛТД», 2007. – 312 с.
  10. Gordon Ch. Development of evaluated role identities // Annual Review of Sociology. – 1976, V. 2. – P. 405–433.
  11. Singh A. The Group Unconscious: A Synthesis Paper // http://www.johnniemoore.com/blog/archives/synthesis.pdf
  12. Wells L., Jr. Feedback, the Group Unconscious, and the Unstated Effects of Experimental Methods // The Journal of Applied Behavioral Science, 1992, Vol. 28, No. 1, P. 46-53.
  13. Heider F. The psychology of interpersonal relations. – N. Y.: Wiley, 1958. – 322 p.
  14. Robinson W. P. (Ed.) Social groups and identities: developing the legacy of Henri Tajfel. – Oxford: Butterworth-Heinemann, 1996. – 386 p.

 


Резюме: В статье раскрываются особенности динамических процессов в малых и больших группах с точки зрения ролевого подхода. Рассматривается структура ролевого взаимодействия и ролевая структура групп (ролевые матрицы) как теоретическая основа групповой динамики. Важное внимание уделяется процессам внутригрупповой коммуникации, в частности - ролевой перцепции и апперцепции, как составляющей групповых процессов. Подчеркивается практическая значимость ролевого подхода в изучении групповой динамики.
Ключевые слова: групповая динамика, ролевое взаимодействие, ролевая матрица, ролевая перцепция, ролевая апперцепция, групповые роли, групповое бессознательное.


P. P. Gornostay. Group dynamics in role paradigm
Summary: Features of dynamic processes in small and large groups from the point of view of the role approach reveal in the article. The structure of role interaction and role structure of groups (role matrix) is considered as a theoretical basis of group dynamics. The important attention is given to processes of the intragroup communications, in particular - role perception and apperception, as a component of group processes. The practical importance of the role approach in studying of group dynamics is emphasized.
Key words: group dynamics, role interaction, role matrix, role perception, role apperception, group roles, group unconsciousness.


 

К общему списку публикаций

 

Назад