Динамічні процеси в малій групі та проблеми групової психіки

П. П. Горностай

Наукові студії з соціальної та політичної психології. Вип. 23(26).- К., 2009. - С. 37-46.

 

Проблема. Процеси групової динаміки в малих групах відіграють важливу роль на всіх рівнях соціальних структур та істотно відбиваються на житті кожного індивіда, що входить в цю групу. Від них залежить не лише психологічне самопочуття особистості, але і продуктивність функціонування малих груп у професійній, навчальній та інших сферах. Мала група – це така спільнота, в якій безпосередньо живе індивід і реалізує свої основні соціально-психологічні завдання. В процесах групової динаміки велику роль відіграють неусвідомлювані або недостатньо усвідомлювані аспекти взаємодії між індивідами. Вони істотно впливають на соціально-психологічний клімат малої групи, і в той же час погано піддаються контролю та корекції внаслідок своєї латентної природи та прихованості від свідомості. Можна говорити про феномени «групової свідомості» та «групового несвідомого», які складається із взаємодії свідомої та несвідомої сфери психіки кожного члена малої групи. Ці феномени реально існують, вони описуються в рамках психотерапевтичної практики (наприклад, в сімейній психології та психотерапії). Проте ще не створена психологічна концепція чи теорія, яка б висвітлювала закономірності функціонування групової психіки в малих групах в цілому.

Мета статті: проаналізувати процеси групової динаміки в контексті групових психічних феноменів – групової свідомості та групового несвідомого та виявити основні закономірності.

Проблема групової динаміки є відносно новою для вітчизняної соціальної психології, традиції світової науки тут значно багатогранніші [1; 2]. Проте, підхід, що спирається на ідеї групового несвідомого є новим для світової соціальної психології, особливо, коли йдеться про малі групи. Закономірності вивчення групового несвідомого є достатньо дослідженими для великих груп. Це, насамперед теорія архетипів колективного несвідомого (К. Г. Юнг [3]), психологія мас (З. Фрейд [4], Г. Лебон [5]), колективна рефлексологія (В. М. Бехтєрєв [6]), психологія самості (Х. Кохут [7]) та інші. У контексті психології малих груп проблема групового несвідомого досліджувалася в основному на феноменологічному рівні. Це, насамперед, дослідження в галузі сімейної психології та психотерапії, зокрема, проблема трансгенераційної передачі травм, концепція сімейних міфів (М. Боуэн [8], А. А. Шутценбергер [9] та інші), в рамках теорії та практики групової психотерапії (К. Вітакер [10], К. Рудестам [11], Е. Берн [12], Я. Морено [13; 14]), групового психоаналізу (З. Фулкс [15]) тощо. Ці дослідження здійснені здебільшого в рамках психотерапевтичної практики, відчувається недостатність фундаментального теоретичного обґрунтування та узагальнення. Відсутня психологічна концепція чи теорія, яка б висвітлювала закономірності та механізми функціонування групового свідомого та несвідомого в малих групах в цілому.

В той же час є всі підстави вважати, що групове несвідоме принаймні таке ж реальне, якщо не більше, ніж несвідоме окремого індивідуума, про що свідчать дослідження Б. Нічола [16], А. Сінга [17], З. Фулкса [15], Л. Уеллса [18] та ін. Згідно З. Фулксу існує соціальне або міжособистісне несвідоме, яке можна уважно спостерігати й досліджувати у квазілабораторній ситуації аналітичної групи, і яке передує появі індивідуальної свідомості [15]. Як вважає З. Фулкс, щораз, коли два або більше індивідууми опиняються разом, виникає загальне несвідоме поле, про яке по визначенню вони не знають, але їх індивідуальна психіка виступає їх елементами. Це «поле» може бути названо «груповим несвідомим». Подібно індивідуальному несвідомому, воно також знаходиться поза простором і є нескінченним. Завдяки властивостям групового несвідомого, зокрема – відсутності в його членів почуття часу, групи здатні переносити відносини й відповідні емоції з віддаленого минулого і переживати їх в ситуації «тут і тепер».

Саме тому, що філогенетично та онтогенетично соціальне несвідоме передує індивідуальній свідомості, загальне несвідоме може розвиватися й дійсно розвивається серед цілковитих незнайомців. Це добре видно на прикладі членів аналітичної групи, які виявляють багато спільного навіть до того, як вони зустрічаються і незалежно від гетерогенності їхніх порушень. Вони одночасно мають те, що Фулкс назвав «матрицею основи», заснованій на біологічних властивостях різновидів, на яку накладаються культурою цінності та людські реакції.

Одне з ключових понять, що описує групові психічні феномени, це групова ідентичність, що характеризує самоототожнення індивіда, завдяки його приналежності групі. Розглядається також таке поняття, як ідентичність групи (Р. Кукієр [19], В. Волкан [20]), що проявляється в тому, що «група як ціле» сприймає себе як особливе утворення, відмінне від інших, що має атрибути групової ідентичності (наприклад, прапор, герб, гімн), свою мову, історію тощо. Поняття «ідентичність групи» відрізняється від поняття «групова ідентичність саме тим, що характеризує групу як цілісний суб’єкт. Це дуже яскраво видно на прикладі етнічних груп і чітко проявляється в міфології, що підкреслює своєрідність унікальність даної групи, часто є джерелом відчуття переваги над іншими. Воно взаємопов’язане з іншими феноменами групового несвідомого, такими як «нарцисизм групи» – бажанням групи бачити себе краще, ніж інші аут-групи, що часто носить захисний характер; гордість групи, прагнення звеличувати власну ін-групу та себе шляхом приєднання до неї. Це може мати негативні наслідки міжгрупових відносин, таких, як етнічний тероризм, пов’язаний з поняттями «групова травма», «груповий гнів» тощо.

Багато неусвідомлених компонентів притаманні сприйняттю індивідом групи, а також групами одна одну та самої себе. Для міжгрупового сприйняття характерний феномен когнітивної асиметрії, що тісно пов’язаний з описаними вище наслідками ідентичності групи. Вона проявляється в тім, що міжгрупове сприйняття має тенденцію перебільшувати групові цінності, пов’язані з ін-групою й применшувати все, що стосується аут-груп. Приналежність групі супроводжується явищем незримої лояльності (Бозормені-Нагі [21]), яке проявляється в приєднанні до групи, в схильності ідеалізувати й виправдувати все, що стосується групи, з якою індивід себе ідентифікує. Чим більше ідентифікація, тим сильніше член групи переживає своєрідний обов’язок стосовно групи, груповий борг, почуття подяки групі, прагнення бути схожим (тотожним) на групу, її лідерів або самих яскравих, типових представників (або тих, з ким виникає найбільш тісний емоційний зв’язок).

В різних групах феномени та процеси групової психіки проявляються не в однаковій мірі. Можна виділити декілька типів малих груп, в яких інтенсивність процесів групової психіки набуває найбільшого вираження: 1) сімейна або родинна система; 2) синергетичні групи, одним з різновидів яких є довготривалі психотерапевтичні групи; 3) постійно діючі (колективи), особливо, такі професійні команди, які покликані виконувати складні колективні дії (наприклад, спортивні команди, військові підрозділи при виконанні бойового завдання тощо); 4) тоталітарні групи, наприклад, релігійні секти, та подібні до них спільноти, що використовують вплив на свідомість людини; 5) групи-натовпи.

Можна розглядати своєрідні форми прояву групового несвідомого, що є її феноменологічними втіленнями. Феномени групової психіки, та пов’язані з ними процеси можна умовно розділити на три групи: 1) інтрапсихічні: групова ідентичність, груповий нарцисизм, гордість, інтеграція, згуртованість; 2) інтерпсихічні: сприйманні групами самих себе ті інших груп, групова неусвідомлювана лояльність, групова диференціація; 3) метапсихічні: групові стереотипи, упередження, міфи, групові символи. Групові стереотипи та упередження є такою колективною інформацією, що впливає на думки, оцінки, сприйняття членами групи інших людей, аут-груп і дійсності в цілому. Вони підтримуються груповою ідентичністю та лояльністю до групи. З іншого боку вона породжує когнітивну асиметрію та інші перекручування в сприйнятті представників аут-груп аж до «образа ворога». Більша частина цією інформацією неусвідомленою та відноситься до групового несвідомого.

Практика роботи з феноменами групового несвідомого охоплює цілу низку різноманітних методів та технологій, серед яких слід виділити наступні: груповий психоаналіз (групова аналітична психотерапія) [15], системні сімейні розстановки [22] (а також похідний від них метод організаційних розстановок), соціодрама та соціометрія [23–25] та інші.

Групові методи дії, особливо – соціодрама, виявляються дуже ефективними для вирішення проблем, що виникають у різноманітних соціальних групах (від малих груп до великих, таких, як суспільні класи), а також у міжгрупових відносинах. На думку П. Ф. Келлермана [25, с. 9] «соціодрама – це заснований на досвіді цілісно-груповий метод соціального дослідження та перетворення міжгрупового конфлікту». Особливостями соціодрами є робота з «групами як цілим», розгляд групи, як суб’єкта дії та психологічних змін, робота із груповими темами, груповими ролями, використання таких феноменів як групова ідентичність, групові ідеології, стереотипи та упередження. Методологічною основою соціодрами є метод соціометрії Я. Л. Морено [1934; 2001], що виступає діагностичним інструментом хворої групи.

Метод соціодрами дуже складний технологічно та вимагає великого мистецтва соціодраматурга, оскільки подібні ігри мають справа із сильними переживаннями, особливо якщо мова йде про дуже глибокі протиріччя, пов’язані з груповою ідентичністю. Ці почуття та емоції, посилені групою, здатні зробити наслідки непередбаченими й навіть небезпечними. Соціодрама, звичайно, не є панацеєю вирішення всіх соціальних протиріч. Але спектр проблем, які вона здатна піднімати та опрацьовувати, надзвичайно широкий: від злободенних гострих конфліктних відносин до вічних цінностей, пов’язаних з моральними ідеалами, сутністю буття, високим призначенням культури. Основна цінність даного методу полягає в тому, що він спирається на групові психічні феномени, зокрема – використовуючи закономірності групового несвідомого, і є одним з найкращих практичних інструментів роботи з груповою динамікою.

Динамічні процеси в малих групах вивчалися колективом лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин протягом 2006–2008 років. За вказаний період отримано деякі цікаві напрацювання. Так, в дослідженні П. П. Горностая [26] реалізовано рольовий підхід до вивчення процесів групової динаміки в малих групах освітнього середовища. Групова динаміка вивчена крізь призму структури рольової взаємодії в малих групах, в контексті концепції рольової компетентності особистості, поняття рольової компліментарності та її впливу на рольову взаємодію між членами групи та між малими групами. Рольова структура малих груп досліджена з використанням поняття рольових матриць, сумісності рольової взаємодії. Особлива увага приділена впливу на групові процеси таких феноменів, як рольова перцепція та апперцепція, а також феноменів групового несвідомого: групової ідентичності, групової лояльності тощо.

В дослідженні О. Л. Вознесенської [27] система освіти розглядається як складна соціальна система, включена в суспільство та предметний світ, і має свідомий та несвідомий рівні. Шкільна установа як соціальна система включає декілька взаємозалежних підсистем – керівництво школи, педагогічний колектив, учнівські колективи, а також інші системи, що мають на школу безпосередній вплив, – сімейні системи учнів і вчителів, складну надсистему школи, що також має кілька рівнів. Всі ці системи та підсистеми взаємодіють між собою як малі групи, включаючи різні прояви групової динаміки. Надзвичайне теоретичне та практичне значення тут має взаємодія груп з різних соціальних сфер, а саме – вплив сімейних систем учнів на соціально-психологічне життя школи, який включає як несвідомі феномени, так і поведінкові прояви, особливо несвідомий вплив батьків, їхніх настанов і минулого досвіду на формування соціально-психологічного клімату в класі.

В дослідженні І. В. Грибенко [28] вивчалась взаємодія формальних і неформальних структур в межах шкільного класу як малої групи. Класи, у яких і за відповідями учнів, і на думку вчителів згуртованість була вище середньої, насправді складалися з кількох угрупувань і, очевидно, згуртовувалися лише для вирішення певної конкретної задачі. Учні усвідомлювали себе членами формальної групи і розуміли необхідність спільних дій в певних рамках, в той же час залишаючи собі простір для власних уявлень (особистісної свободи). На ступінь згуртованості формальної групи (класу) впливає структура та чисельність неформальних мікрогруп всередині класу.

В дослідженні Л. Г. Чорної [29] вивчалися прояви творчості в умовах групової динаміки в малих групах, які в даному випадку представляють класи «майбутніх науковців» та інші профільні та непрофільні класи середньої школи. Автор говорить про груповий творчий потенціал малих груп, про їх певні цінності, мотивацію навчальних і інтелектуальних досягнень, а головне – про феномен групової «поляризації» за інтелектуальними та креативними здібностями членів груп: мотивація досягнень відчутно посилюється під час групового виконання завдань, коли виявляється конкуренція між певними мікрогрупами в класі та учні докладають більше зусиль, щоб досягти результату. Як під час індивідуального, так і групового виконання тесту його інструкція вимагала від учнів максимально використати весь свій творчий потенціал, нестандартне мислення, уяву та фантазію. Отже, виконання творчих завдань спільно в мікрогрупах у класах збільшує диференціацію цих класів за специфікою профілю, яка пов’язана з особливостями прояву та розвитку їх пізнавальної, інтелектуальної діяльності (більшою мірою), та ступенем сформованості самої учнівської групи (меншою мірою).

В дослідженні О. Т. Плетки [30] вивчалися динамічні процеси в педагогічному колективі та їх вплив на соціально-психологічний клімат школи. Емпірично було виявило в цілому позитивну атмосферу в педагогічному колективі та продуктивне вирішення конфліктів на соціальному рівні, проте – існує також надлишок контролю та соціальної бажаності у виконанні тестових завдань. Коли респонденти сам на сам малюють або складають казку може з’являтись дискомфорт, відчуття відчуженості. Можна припустити, що творча сумісна діяльність частково знімає захисні механізми та дозволяє досліднику виявити ті реакції, які добре приховуються при внутрішньому контролі. Існує взаємозв’язок між динамічними процесами у педагогічному колективі та соціально-психологічним кліматом школи. Характер взаємозв’язку залежить від рівня розвитку педагогічного колективу як малої групи та від специфіки неформальних міжособистісних відносин, що склалися у школі.

В дослідженні Л. В. Никоненко [31] вивчалися психологічні особливості групової динаміки в тренінгових групах менеджерів освіти. Для ініціювання поведінкових змін використовувався широко поширений засіб інтервенції для малих груп, який доречний при підготовці та перепідготовці менеджерів освіти. Врахування особливостей групової динаміки, що виявлені під час дослідження, дозволяє оптимізувати роботу тренінгових груп, дозволить уникнути негативних процесів під час тренінгів та підвищити ефективність навчання учасників.

Висновки: Процеси групової динаміки в малих групах відбуваються під впливом як свідомих, так і несвідомих чинників, які є такими ж реальними феноменами, як і індивідуальна психіка. Основними поняттями, що описують феномени групового несвідомого, є: групова ідентичність, нарцисизм групи, незрима лояльність тощо. Групова динаміка може бути вивчена крізь призму структури рольової взаємодії в малих групах, в контексті концепції рольової компетентності особистості, поняття рольової компліментарності. Існують певні закономірності групової динаміки в освітньому середовищі. Сімейні системи учнів можуть впливати на соціально-психологічне життя школи через несвідомі феномени і поведінкові прояви, особливо через несвідомий вплив батьків. На ступінь згуртованості формальної групи (класу) впливає структура та чисельність неформальних мікрогруп всередині класу. Виконання творчих завдань спільно в мікрогрупах у класах збільшує диференціацію цих класів за специфікою профілю, яка пов’язана з особливостями прояву та розвитку їх пізнавальної, інтелектуальної діяльності та ступенем сформованості самої учнівської групи. Існує взаємозв’язок між динамічними процесами у педагогічному колективі та соціально-психологічним кліматом школи, який залежить від рівня розвитку педагогічного колективу як малої групи. Врахування особливостей групової динаміки дозволяє уникнути негативних процесів та підвищити ефективність під час тренінгів для керівників освіти.

 

Література

  1. Десев Л. Психология малых групп. – М.: Прогресс, 1979. – 208 с.
  2. Левин К. Динамическая психология: Избранные труды / Под общ. ред. Д. А. Леонтьева и Е. Ю. Патяевой. – М.: Смысл, 2001. – 576 с.
  3. Юнг К. Г. Психология и алхимия: Пер. с англ., лат. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. – 592 с.
  4. Фрейд З. Массовая психология и анализ человеческого «Я» // «Я» и «Оно»: Труды разных лет. – Тбилиси: Мерани, 1991. – Кн. 1. – С. 71–138.
  5. Лебонъ Г. Психология народовъ и массъ: Пер. съ франц. – СПб.: Изд. Ф. Павленкова, 1896. – 329 с.
  6. Бехтерев В. М. Коллективная рефлексология. – Пг.: Колос, 1921. – 432 с.
  7. Kohut H. Self Psychology and the Humanities. – New York: Norton, 1985. – 290 p.
  8. Теория семейных систем Мюррея Боуэна: основные понятия, методы и клиническая практика / Под редакцией К. Бейкер и А. Я. Варги. – М.: Когито-Центр, 2005. – 496 с.
  9. Шутценбергер А. А. Синдром предков. Трансгенерационные связи, семейные тайны, синдром годовщины, передача травм и практическое использование геносоциограммы. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. – 240 с.
  10. Витакер Д. С. Группы как инструмент психологической помощи / Пер. с англ. – М.: Независимая фирма «Класс», 2006. – 432 с.
  11. Рудестам К. Групповая психотерапия: 2-е изд. / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 1998. – 352 с.
  12. Берн Э. Групповая психотерапия / пер. с англ. – М.: Академический Проект, 2000. – 464 с.
  13. Морено Я. Психодрама / Пер. с англ. – М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – 528 с.
  14. Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я. Л. Морено / Пер с нем. – 2-е изд. – М.: «Когито-Центр», 2007. – 380 с.
  15. Foulkes S. H. Gruppenanalytische Psychotherapie. – Munchen: Kindler, 1974.
  16. Nichol B. The Group Unconscious. – Business Coach Institute, 2001 // http://www.businesscoachinstitute.com/library/group_unconscious.shtml
  17. Singh A. The Group Unconscious: A Synthesis Paper, 2005 // http://www.johnniemoore.com/blog/archives/synthesis.pdf
  18. Wells L., Jr. Feedback, the Group Unconscious, and the Unstated Effects of Experimental Methods // The Journal of Applied Behavioral Science, 1992, Vol. 28, No. 1, P. 46-53.
  19. Кукиер Р. Психодрама Человечества. Действительно ли это утопия? // Психодрама и современная психотерапия. – 2004. – № 4. – С. 29–42.
  20. Volkan V. Bloodlines: from ethnic pride to ethnic terrorism. – New York: Farrar, Straus and Giroux, 1997. – 280 p.
  21. Boszormenyi-Nagy I. Invisible Loyalties: Reciprocity in Intergenerational Family Therapy. – Brunner/Mazel, U.S.A., 1984.
  22. Хеллингер Б. Порядки любви: Разрешение системно-семейных конфликтов и противоречий. – М.: Изд-во Ин-та психотерапии, 2001. – 400 с.
  23. Moreno J. L. Who shall survive? A new approach to the problem of human interrelations. – Washington, DC: Nervous and Mental Disease Publishing Company, 1934. – 440 p.
  24. Морено Я. Л. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / Пер. с англ. – М.: Академический проект, 2001. – 384 с.
  25. Келлерман П. Ф. Социодрама // Психодрама и современная психотерапия. – 2004. – № 4. – С. 7–21.
  26. Горностай П. П. Личность и роль: Ролевой подход в социальной психологии личности. – К.: «Интерпресс ЛТД», 2007. – 312 с.
  27. Вознесенская О. Л. Влияние родителей на динамические процессы в первом классе // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. – К.: Міленіум, 2008. – Вип. 21 (24). – С. 123–138.
  28. Грибенко І. В. Дослідження взаємозв’язків неформальних та формальних підліткових груп у межах школи (на матеріалі 7-х класів) // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. – К.: Міленіум, 2008. – Вип. 22.
  29. Чорна Л. Г. Школа в умовах профілізації навчання: соціально-психоло¬гічний клімат старших класів // Наукові студії із соціальної та політичної психології. Зб. статей. – К.: Міленіум, 2008. – № 20 (23). – С. 113 – 126.
  30. Плетка О. Т. Техніка «Образ професії» при роботі з фахівцями соціальної сфери // Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери: Матеріали ІІ всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю. – Київ-Мелітополь, 2008.– С. 95–101.
  31. Никоненко Л. В. До питання функціонування родинного несвідомого: гіпотези та перспективи дослідження. // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. – К.: Міленіум, 2008. – Вип. 21. – С. 35–46.

 


У статті викладений огляд теоретичних та емпіричних досліджень групової динаміки в контексті групових психічних феноменів, що здійснюються в галузі соціальної психології та психотерапії, зокрема – співробітниками лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин. Доводиться, що врахування несвідомих чинників групової динаміки збільшує можливості дослідження функціонування малих груп.
Ключові слова: малі групи, групова динаміка, групове несвідоме, групова ідентичність, соціодрама, освітнє середовище.


В статье изложен обзор теоретических и эмпирических исследований групповой динамики в контексте групповых психических феноменов, которые осуществляются в области социальной психологии и психотерапии, в частности – сотрудниками лаборатории психологии малых групп и межгрупповых отношений. Доказывается, что учет бессознательных факторов групповой динамики увеличивает возможности исследования функционирования малых групп.
Ключевые слова: малые группы, групповая динамика, групповое бессознательное, групповая идентичность, социодрама, образовательная среда.


The review of theoretical and empirical researches of group dynamics in a context of group psychical phenomena which are carried out in the field of social psychology and psychotherapy, in particular – is carried out by employees of laboratory of psychology of small groups and intergroup relations. It is proved, that taking into account of unconscious factors of group dynamics increases opportunities of research of functioning of small groups.
Keywords: small groups, group dynamics, group unconscious, group identity, sociodrama, educational environment.


 

 

К общему списку публикаций

 

Назад