Особистість, групова взаємодія і структура малої групи

П. П. Горностай

ІІІ Всеукраїнський психологічний конгрес з міжнародною участю «Особистість у сучасному світі». – К.: ДТ «Інформаційно-аналітичне агентство», 2015. – Ч. 2. – С. 218–222.

 

Одними з ключових понять психології соціальних груп [6–8] є поняття «соціальний об’єкт», «соціальний суб’єкт» та «соціальне середовище». Вони співвідносяться між собою таким чином: соціальний суб’єкт (а ним може бути особистість, мала група тощо) є активним началом і вступає у взаємодію з іншими аналогічними утвореннями, що виступають для нього соціальними об’єктами. Все це відбувається в більш широкому контексті соціального середовища. Так, особистість (суб’єкт) взаємодіє з мікрогрупою (об’єктом) в рамках малої групи (соціального середовища). Або мала група (суб’єкт) здійснює вплив на іншу малу групу (об’єкт), при цьому обидві групи знаходяться в соціальному середовищі середньої групи.

Особистість, як суб’єкт соціального середовища, взаємодіючи з іншими суб’єктами, може перебувати в різних позиціях, статусах, та соціальних ролях. Стан і поведінка особистості в групі та поза нею має істотні відмінності. Насамперед – в групі особистість не просто вступає у взаємодію з іншими особистостями, підгрупами та групою в цілому, вона взаємодіє з груповою свідомістю та груповим несвідомим цієї групи, стає невід’ємною частиною групи як цілісного єдиного організму, переживаючи почуття, які визначаються приналежністю до цієї групи, її цінностями, її активністю і динамікою, що, власне, і дозволяє розглядати групу як груповий суб’єкт.

Якщо особистість перебуває в групі в її реальному просторі і часі, вона є не лише активним учасником групової динаміки [2; 3], а й її творцем (або, принаймні – провідником), що відбувається «тут і тепер». Особистість може не перебувати в просторі групі на даний момент часу, проте – знаходитись у віртуальному просторі та часі групи (мається на увазі, що група реальна). В даному випадку людина зберігає зв’язок з груповою свідомістю і груповим несвідомим, причому – це відчувається обопільно (і людиною, і групою). Відсутній у реальному просторі та часі групи її член може бути зв’язаний з полем групи настільки істотно, що його «віртуальна присутність» може бути відчутнішою за інших, хто знаходиться в просторі і часі групи реально. Це можливо, якщо ця людина виступає емоційним, смисловим чи ціннісним ядром групи, тобто є «точкою кристалізації» групової динаміки в даний момент часу для даної групи.

Можна розглядати особистість у віртуальному просторі та часі групі (якщо група також є віртуальною). Це характерно, наприклад, для людини, що перебуває у різноманітних «соціальних мережах». Це поняття виникло задовго до винайдення Інтернету, проте зараз воно набуло зовсім іншого змісту. Інтернет-реальність може бути однією з можливих віртуальних реальностей, які по силі та інтенсивності є не меншими, ніж інші об’єктивні та суб’єктивні реальності людини. Яскравим прикладом є створення паралельної реальності засобами пропаганди та інформаційної війни, яке відбувається зараз на пострадянському просторі. Але це має стати предметом окремого дослідження.

Можливі різні позиції особистості в групі, в залежності від характеру взаємодії та індивідуальних характеристик даної людини (хоча до цих чинників ця позиція не зводиться).

Лідер групи – це людина, що може очолити активність групи, повести її членів за собою, вона має більший вплив на інших, ніж інші члени, і здатна переконати їх у своїх цілях і бажаннях.

Зірка – це людина, якій симпатизують більше, ніж іншим, її люблять, обожнюють, приписують багато позитивних рис (іноді навіть таких, які вона не має). Зірки – найбільш харизматичні представники будь-якої групи.

Авторитет (наприклад – тренер) – це людина, думка якої найбільш вагома для людей, референтна. Вона є інформаційним, моральним, естетичним чи будь-яким іншим еталоном для оточуючих.

Аутсайдер (емоційно нейтральний) – це людина, що знаходиться на периферії соціометричної структури групи, є зовсім непомітною і не виступає ні позитивним, ні негативним емоційним подразником.

Пасивний середнячок – це проміжна позиція між зіркою і аутсайдером; така людина рідко стає каталізатором чи «точкою кристалізації» групової динаміки, проте вона найчастіше піддані впливу інших членів групи в періоди загострення групової динаміки.

Емоційно негативний аутсайдер (цап відбувайло) – це антипод зірки, він не є аутсайдером у звичному розумінні слова, адже він концентрує на собі негативну емоційну енергію групи, завдяки чому група може позбавлятися великого емоційного напруження. Отже, ця людина не знаходиться на емоційній периферії групи, скоріше, це – ціннісна периферія.

Середнячок (член угрупування) – це людина, значуща для мікрогрупи всередині малої групи, і для якої ця мікрогрупа є значущою. Він може бути лідером, зіркою чи авторитетом в цій мікрогрупі, проте не є таким для всієї групи. Часто в таких маленьких групках (2–4 особи) немає помітної соціометричної ієрархії, і ролі її членів відносно збалансовані. Часто такі мікрогрупи вирізняються високою стійкістю і згуртованістю.

Звичайно, ці ролі можуть поєднуватися в різних комбінаціях. Особливо цікаво, коли ролі «лідера», «зірки» і «авторитета» співпадають у одній особі. Це – приклади видатних організаторів, суспільних діячів, політичних лідерів.

Окрема особистість може провокувати групову динаміку в малій групі. Наприклад, негативна оцінка кимось іншого члена групи, формального лідера (наприклад, тренера), якоїсь дії, рішення, групової події чи значущої для групи (або окремих її членів) цінності може спричинити явну або приховану емоційну реакцію, що призведе до зміни структури емоційної близькості між членами групи. Це потребує перегрупування симпатій і антипатій у групі (наприклад, виникнення вторинних образ), що може стати причиною різноманітних проекцій і досить болісних динамічних процесів.

Причиною сплеску групової динаміки можуть бути негативні емоційні стани як реакція на те, що відбувається в групі, на передбачуваний напад на себе, чи порушення власних границь. Причиною динамічних процесів буває перенесення (трансфер) учасників один на одного та на формального лідера.

Групову динаміку може провокувати група як груповий суб’єкт. Причиною буває загальне незадоволення лідером чи процесом; опір; зміна складу чи конфігурації групи, що викликає емоційні реакції; конкуренція членів групи між собою та з лідером. Механізм, що лежить в основі процесів групової динаміки в цих випадках, також може бути пов’язаний зі змінами структури емоційної близькості між членами групи. Ми дослідили ці закономірності на прикладі навчально-терапевтичних груп [1], довівши, що існує також зв'язок групової динаміки зі зміною структури групової ідентичності [5; 10].

Розглянемо структуру взаємодії в групі та її зв’язок з соціометричною структурою групи [4; 9]. Найменшою одиницею є взаємодія двох одиничних суб’єктів (об’єктів) – взаємодія особистостей в діаді (рис. 1). Вона складається з двох пар сил умовних «притягання» та «відштовхування» кожного з елементів діади. Рівнодійна цих сил показує ступінь емоційної близькості між ними. Аналогічно можна розглядати взаємодію інших соціальних суб’єктів (об’єктів) – мікрогруп, малих груп тощо. В цьому прослідковується так званий фрактальний ефект (повторення меншого в більшому зі спільними закономірностями).

 
Рис. 1. Взаємодія в діаді
 

Якщо взаємодія відбувається між трьома суб’єктами (об’єктами), в ній беруть участь сили «притягання» та «відштовхування» між всіма учасниками взаємодії, адже, фактично, тріада – це три діади. У ній можна визначити три результуючі дії, тобто – три значення емоційної близькості між елементами, кожного з кожним (рис. 2).

 
Рис. 2. Взаємодія в тріаді
 

Для тетради, або для чотирьох суб’єктів (об’єктів) таких зв’язків, якщо визначати їх для кожного з кожним, буде шість (рис. 3), оскільки тут можна вичленити шість парних (діадних) взаємодій. Взагалі, кількість можливих вимірювань емоційної близькості (кожного з кожним) для n суб’єктів (об’єктів) може бути визначена формулою:

N = n(n–1)/2

 
Рис. 3. Взаємодія в тетраді
 

Цю картину зручно уявляти у просторі відповідної розмірності: для діади – це пряма (одновимірний простір – рис. 1); тріаду – зручно розташувати на площині (двовимірній простір – рис. 2); тетраду – відповідно у тривимірному просторі. Отже – для n об’єктів, щоб проілюструвати картину взаємної емоційної близькості, потрібно відповідно (n–1)-вимірна модель. Так, уже для опису пентади (5 об’єктів) знадобиться 4-вимірний простір, а, наприклад, для октади (8 об’єктів) – 7-вимірний.

У будь-якій малій контактній групі ми можемо емпіричним шляхом визначити емоційні близькості між усіма її членами, або будь-які інші інтерзв’язки між ними, якщо їх можна подати у кількісному вираженні. Якщо сукупність таких вимірювань зобразити у вигляді матриці, ми отримаємо приблизно таку картину (табл. 1):

 
Таблиця 1.
Матриця інтерзв’язків між соціальними суб’єктами (об’єктами)
 

 

Матриця є зручним і компактним поданням інформації, проте –позбавленим достатньої наочності. Графічні зображення (рис. 1 – 3) є досить наочними, але зі збільшенням кількості суб’єктів (об’єктів) картина буде різко ускладнюватись, втрачаючи наочність, а уявити собі n вимірний простір вже при n більше 4-х дуже складно.

Проте, ми знаємо надійні способи зменшення розмірності багатовимірних об’єктів без великої втрати інформації, один з них – це факторний аналіз. Якщо ми факторизуємо матрицю інтерзв’язків між соціальними об’єктами, то отримаємо щось на зразок соціометричної структури малої групи, де фактори – це не що інше, як структурні одиниці більш високого порядку, ніж елементи, що розглядались на попередньому етапі. Якщо ми розглядали взаємодію індивідів у малій групі, то отримана факторна матриця (табл. 2) – це модель мікрогруп (S1 – S3) всередині малої групи, які також можна розглядати, як соціальні суб’єкти (об’єкти). Зірочками позначені найістотніші статистичні зв’язки між елементами первинної матриці і утвореними факторами (факторні навантаження). В даному прикладі факторна матриця фактично визначає приналежність індивіда до однієї з трьох мікрогруп, що існують в межах даної малої групи.

 
Таблиця 2.
Статистична модель структури ідентичності малої групи
 

 

Таким чином ми здобули інструмент, що дозволяє досліджувати не лише структуру малих груп, а й структуру соціальних груп і середовищ більш високого порядку, елементами яких будуть не індивіди, а, наприклад, малі або середні групи. Це стане можливим, якщо ми розробимо надійні діагностичні процедури для вимірювання соціометричної близькості між різними соціальними об’єктами. Для індивідів, як ми вже зазначили – це емоційна дистанція (близькість) між людьми. Для малих груп – це може бути степінь якоїсь іншої «близькості», суть якої стане зрозумілою в разі подальшої розробки моделі групового психологічного поля (групової свідомості та групового несвідомого). Ми припускаємо, що даний підхід можна застосувати для дослідження груп будь-якого масштабу.

 

Література

  1. Витакер Д. С. Группы как инструмент психологической помощи / Д. С. Витакер ; пер. с англ. – М.: Независимая фирма «Класс», 2006. – 432 с.
  2. Левин К. Динамическая психология: Избранные труды / К. Левин ; сост., пер. с нем. и англ. яз. и науч. ред. Д. А. Леонтьева и Е. Ю. Патяевой. – М. : Смысл, 2001. – 576 с.
  3. Левин К. Теория поля в социальных науках / К. Левин ; пер. с англ. – СПб.: Речь, 2000. – 368 с.
  4. Морено Я. Л. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / Я. Л. Морено ; пер. с англ. – М.: Академический проект, 2001. – 384 с.
  5. Психологія групової ідентичності: закономірності становлення : [монографія] / [П. П. Горностай, О. А. Ліщинська, Л. Г. Чорна та ін.] ; за наук. ред. П. П. Горностая. – К. : Міленіум, 2014. – 252 с.
  6. Семечкин Н. И. Психология малых групп / Н. И. Семечкин. – Владивосток, 2005. – 117 с.
  7. Сидоренков A. B. Социально-психологические теории малой группы / A. B. Сидоренков, Н. А. Захарченко, И. И. Сидоренкова. – М. : Вузовская книга, 2011. – 174 с.
  8. Сидоренков A. B. Малая группа и неформальные подгруппы : микрогрупповая теория : монография / A. B. Сидоренков. – Ростов н/Д. : Изд-во ЮФУ, 2010. – 272 с.
  9. Moreno J. L. Who shall survive? Foundations of Sociometry, Group Psycho¬therapy and Sociodrama / J. L. Moreno. – Beacon, N.Y. : Beacon House Inc., 1953. – cxiv; 763 p.
  10. Robinson W. P. (Ed.) Social groups and identities: developing the legacy of Henri Tajfel. – Oxford: Butterworth-Heinemann, 1996. – 386 p.

 

К общему списку публикаций

 

Назад